Зміст

• Про інфляцію і зростання зарплатні
• Про характеристики російських і американських систем ППО
• Про повернення громадян України до окупованого Маріуполя
• Про відмову Зеленського від перемир’я та обміну полоненими
• Про зірвані переговори у Стамбулі
• Про початок військових дій в Україні у 2022 році
• Про українські втрати в Курській області
• Про участь Росії у війні у Сирії
• Про ставлення українських державних лідерів до релігії
• Про уповільнення YouTube
• Про обмін, що не відбувся, сина Сталіна на фельдмаршала Паулюса
• Про зростання кіновиробництва

EN

Про інфляцію і зростання зарплатні

«ТАК, ЗВІСНО, ​​ТРИВОЖНИМ СИГНАЛОМ Є ІНФЛЯЦІЯ. Я ВЧОРА ЛИШЕ, КОЛИ ГОТУВАВСЯ ДО СЬОГОДНІШНЬОГО ЗАХОДУ, РОЗМОВЛЯВ І З ГОЛОВОЮ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ. ЕЛЬВІРА [НАБІУЛЛІНА] МЕНІ СКАЗАЛА, ЩО ДЕСЬ УЖЕ 9,2–9,3, АЛЕ ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЗРОСЛА НА 9% У РЕАЛЬНОМУ ВИРАЖЕННІ. Я ХОЧУ ЦЕ НАГОЛОСИТИ, САМЕ В РЕАЛЬНОМУ, ЗА МІНУСОМ ІНФЛЯЦІЇ. І НАЯВНІ ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ ТЕЖ ПІДРОСЛИ. ТОЖ ЗАГАЛОМ ЦЯ СИТУАЦІЯ СТАБІЛЬНА, ПОВТОРЮЮ, І НАДІЙНА.»

Медіанну зарплату в Росії розраховує проект «Сбериндекс». Останнє оновлення даних враховує жовтень 2024 року. У минулому місяці медіанна зарплата порівняно з жовтнем минулого року зросла з 52 272 рублів до 62 632 – на 19,8%. Це цілком узгоджується з тим, що повідомив Путін.

Але він враховує лише офіційні цифри інфляції, які публікує Росстат. Товари ж повсякденного попиту дорожчають більш швидкими темпами. Російський дослідницький центр «Інститут людини РОМИР» розраховує «Індекс Дефлятор», що відображає реальні зміни загального рівня цін на товари повсякденного попиту (FMCG) за певний період, тобто, як він вказує на своєму сайті, «середньостатистичну особисту інфляцію кожного споживача».

Останнє оновлення враховує вересень 2024 року, і того місяця реальна інфляція в річному вираженні становила 22,1%. Отже, незважаючи на зростання номінальної зарплати вище за офіційний рівень інфляції, її купівельна спроможність знижується.

Про характеристики російських і американських систем ППО

«ІСНУЄ КІЛЬКА ВИДІВ СИСТЕМ ППО, ЯК ВИ ЗНАЄТЕ, <…> — ЦЕ PATRIOT, ЦЕ БІЛЬШ СУЧАСНІ СИСТЕМИ THAAD. НЕ ЗНАЮ, Є ВОНИ В УКРАЇНІ ЧИ НІ, НА МОЮ ДУМКУ, НЕМАЄ. ЯКЩО АМЕРИКАНЦІ ВИРІШАТЬ ПОСТАВИТИ, НЕХАЙ ПОСТАВЛЯТЬ, ХАЙ THAAD ПОСТАВЛЯТЬ. ЦЕ НАЙСУЧАСНІШІ, СХОЖІ З НАШИМ С-400. ЯКЩО PATRIOT МОЖНА СПІВВІДНОСИТИ З РОСІЙСЬКОЮ СИСТЕМОЮ С-300, ТО THAAD – ЦЕ С-400, ХАРАКТЕРИСТИКИ СЛАБШІ, АЛЕ ЗАГАЛОМ С-400.»

THAAD – це система ППО з можливістю збивати балістичні ракети поза межами земної атмосфери. Верхньою межею атмосфери вважається лінія Кармана, висота якої становить близько 100 км. THAAD може збивати ракети на висоті до 93 миль (близько 150 км). Ще більша гранична висота в американських протиракет SM3, які Путін чомусь не згадав: до 250 км.

Гранична висота ураження С-400, як зазначається на сайті «Рособоронекспорту», – ​​до 30 км. Уражувати балістичні цілі в космосі могла російська протиракета 51Т6 у складі комплексу А-135, яка у 2006 році знята з озброєння. Про нові російські системи позаатмосферного перехоплення відкритої інформації немає.

Про повернення громадян України до окупованого Маріуполя

«…ТАМ [В АНЕКСОВАНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ] ТАКИЙ НАСПРАВДІ ПЕВНОЮ МІРОЮ БУДІВЕЛЬНИЙ БУМ ВІДБУВАЄТЬСЯ, І В ТОЙ ЖЕ МАРІУПОЛЬ ПОВЕРНУЛИСЯ ВЖЕ, ЗА НАШИМИ ОЦІНКАМИ, ЯК МІНІМУМ 300 ТИСЯЧ ОСІБ, І КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ШВИДКИМ ТЕМПОМ ПРОДОВЖУЄ ЗРОСТАТИ.»

Вкрай малоймовірно, що це хоч трохи відображає реальні цифри. Хоча б тому, що все населення Маріуполя до січня 2022 року, за офіційними даними України, становило 425 тисяч людей.

Законний, тобто український міський голова Маріуполя Вадим Бойченко раніше називав іншу цифру: за його словами, у місті до війни жили 540 тисяч осіб.

Всього лише через місяць після початку повномасштабного вторгнення Бойченко говорив, що з міста виїхало 50% населення. За оцінками Human Rights Watch (HRW), вже до середини травня з міста втекли 400 тисяч жителів, тобто практично все населення. Тисячі мирних жителів загинули.

У листопаді 2024 року заступник голови фракції «Слуга народу» Максим Ткаченко заявив, що на окуповані території повернулася третина від тих, хто виїхав, — 150 тисяч осіб, — близько 70 тисяч із них до Маріуполя. Ткаченко очолює робочу групу тимчасово створеної спеціальної комісії з питань житла для переселенців. Ті ж самі цифри наводив ексрадник мера Маріуполя Петро Андрющенко. Навіть ці дані викликали бурхливі дискусії та негативну реакцію Офісу Президента України. Ткаченко в підсумку відмовився від своїх слів.

Згідно з опитуванням Міжнародної організації з міграції, проведеним на прикордонному пункті в Латвії у 2023 році, 49% українців, які в’їхали до Росії з ЄС, мали намір повернутися до України (на її окуповані території). Це не дає конкретних даних, але відображає приблизну статистику. У жовтні 2024 року російська влада заявила, що через Шереметьєво до Росії намагалися в’їхати 107 тисяч жителів України, але пропустили лише 83 тисячі з них. Проте за який період — не було сказано. Також не називалися цифри — скільки цих людей поїхали далі на окуповані території.

Про відмову Зеленського від перемир’я та обміну полоненими

«[ЕРДОГАН] ТЕЛЕФОНУЄ, ГОВОРИТЬ: [ВЛАДА УКРАЇНИ] “ЗГОДНІ”. І РАПТОМ РАЗ — ГЛАВА УКРАЇНСЬКОГО РЕЖИМУ ОГОЛОШУЄ — НІЯКИХ ПЕРЕГОВОРІВ, НІЯКОГО ПЕРЕМИР’Я. ЕРДОГАН КАЖЕ: „НУ, ОСЬ ТАКІ У НАС ПАРТНЕРИ”.

ТЕПЕР Я ОРБАНА ЗАПИТАВ, ВІН ЗАПРОПОНУВАВ РІЗДВЯНЕ ПЕРЕМИР’Я ТА ОБМІН ПОЛОНЕНИМИ. Я НЕ ВІДМОВИВСЯ, СКАЗАВ, ТРЕБА ПОДУМАТИ, ВИ У НИХ [У КИЄВА] ЗАПИТАЙТЕ. ВІН ЗАПИТАВ, НАСТУПНОГО ДНЯ ГЛАВА РЕЖИМУ ЗАЯВИВ, ЩО НІЯКОГО ПЕРЕМИР’Я, НІКОГО ОБМІНУ ПОЛОНЕНИМИ НЕ БУДЕ.»

Насправді Володимир Зеленський таких заяв не робив. По-перше, обміни полоненими між Росією та Україною відбуваються регулярно. По-друге, український Президент ніколи не відмовлявся від мирного варіанта завершення війни. Проте українська сторона не погоджується з умовами Росії, які в усіх ітераціях мирних переговорів становили собою капітуляцію України та майже повне знищення армії. Також Київ не згоден з вимогою Росії віддати їй усі окуповані території та визнати їх російською територією.

Наприкінці листопада Зеленський навіть допустив передачу захоплених територій Росії за умови вступу країни до НАТО. Також голова офісу Президента України Андрій Єрмак днями заявляв, що для початку переговорів міг би бути достатнім відступ російських військ на терени, які вони займали до вторгнення 24 лютого 2022 року.

Заяву Путіна вже спростував і безпосередньо Зеленський, який заявив, що ніяких переговорів з Орбаном він не мав: «Як і що пропонує угорська сторона — мені це невідомо».

Про зірвані переговори у Стамбулі

Про мирні переговори, від яких нібито відмовилася Україна, Путін збрехав не один раз за 4 з половиною години «Прямої лінії». Він заявив, що Київ у 2022 році у Стамбулі відмовився від домовленостей, яких «майже було досягнуто». При цьому Росія, за словами Путіна, готова до компромісів:

«УКРАЇНСЬКА СТОРОНА ПАРАФУВАЛА ЦЕЙ ДОКУМЕНТ, ОТЖЕ, ЗАГАЛОМ БУЛА З НИМ ЗГОДНА. А ПОТІМ ЧОМУСЬ ВІДМОВИЛИСЯ. НУ, ЧОМУ, ЗРОЗУМІЛО. ТОМУ ЩО ПРИЇХАВ ВАШ СОЮЗНИК, ПАН ДЖОНСОН [НА ТОЙ ЧАС ПРЕМ’ЄР ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ], ТАКИЙ ІЗ ГАРНОЮ ЗАЧІСКОЮ ЧОЛОВІК, І СКАЗАВ, ЩО ЇМ ПОТРІБНО ВОЮВАТИ ДО ОСТАННЬОГО УКРАЇНЦЯ.»

По-перше, як уже було сказано вище, з компромісами у росії не все добре: її проєкти мирних договорів є капітуляцією України із втратою її територій та радикальним скороченням армії.

По-друге, викликає сумніви історія про Бориса Джонсона, яку вже майже рік продовжує розповідати Путін. Потік фейків про це почався після того, як глава української делегації на переговорах з Росією Давид Арахамія в листопаді минулого року, говорячи про відмову Києва продовжувати переговори з Москвою, згадав також візит Джонсона до Києва 9 квітня, невдовзі після однієї з переговорних зустрічей у Стамбулі. За словами Арахамії, британський прем’єр тоді порадив Україні «просто воювати» з Росією і не підписувати з нею ніяких документів.

Після цього російська пропаганда масово почала писати про «ультиматум Джонсона». Про те, що британський прем’єр нібито заборонив Зеленському підписувати угоду, прямо заявляла  речниця МЗС Росії Марія Захарова.

Сам Джонсон назвав ці заяви «повним маренням і російською пропагандою». В інтерв’ю The Times він розповів, що під час свого візиту до Києва висловлював стурбованість через можливі умови угоди України з Росією і обіцяв, що Британія підтримає Київ «на тисячу відсотків». При цьому ні про яку «заборону» з його боку не йшлося, Джонсон підкреслив лише, що не був упевнений у можливості будь-якої угоди з російським президентом Володимиром Путіним.

Арахамія також прокоментував фейки російської влади про ультиматум Джонсона. За словами політика, російська сторона навмисно спотворила зміст його слів, оскільки він  не говорив про якісь накази чи вимоги з боку британського прем’єра.

Про початок воєнних дій в Україні у 2022 році

«ВИ ЗНАЄТЕ, ЯКБИ МОЖНА БУЛО ПОДИВИТИСЯ НА СИТУАЦІЮ В 2022 РОЦІ, ЗНАЮЧИ ТЕ, ЩО ЗАРАЗ ВІДБУВАЄТЬСЯ, ПРО ЩО Я ПОДУМАВ? ПРО ТЕ, ЩО ТАКЕ РІШЕННЯ, ЯКЕ БУЛО УХВАЛЕНО НА ПОЧАТКУ 2022 РОКУ, ТРЕБА БУЛО УХВАЛЮВАТИ РАНІШЕ. ЦЕ ПЕРШЕ.

І ДРУГЕ. ЗНАЮЧИ ПРО ЦЕ, ПОТРІБНО БУЛО ПРОСТО ПОЧАТИ ГОТУВАТИСЯ ДО ЦИХ ЗАХОДІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ Й ДО СВО. АДЖЕ І КРИМСЬКІ ПОДІЇ, ВОНИ ПРОСТО БУЛИ СПОНТАННИМИ, І ПОДІЇ 2022 РОКУ МИ ТЕЖ РОЗПОЧАЛИ БЕЗ ОСОБЛИВОЇ ​​ПІДГОТОВКИ ДО НИХ. АЛЕ ЧОМУ МИ РОЗПОЧАЛИ? А ТОМУ, ЩО ДАЛІ ВЖЕ НЕМОЖЛИВО БУЛО СТОЯТИ НА МІСЦІ Й ТЕРПІТИ, І ЧЕКАТИ, ПОКИ СИТУАЦІЯ ДЛЯ НАС ПОГІРШИТЬСЯ. ОСЬ У ЧОМУ ВСЯ СПРАВА.»

30 жовтня 2021 року у The Washington Post з’явилося повідомлення про те, що Росія стягує війська до кордону з Україною. Газета навела оцінку їхньої чисельності, дану тодішнім секретарем РНБО Олексієм Даниловим: 80 000–90 000 осіб. 7 грудня та сама газета, посилаючись на джерела в американській розвідці, повідомила, що Росія збирається перекинути до кордону ще 175 000 військових. Це, певно, у Путіна підготовкою не вважається.

Про українські втрати в Курській області

«ЗАРАЗ КІЛЬКІСТЬ БРОНЕТЕХНІКИ, ПІДБИТОЇ В КУРСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ВЖЕ, НА МОЮ ДУМКУ, ПЕРЕРОСЛА КІЛЬКІСТЬ ТЕХНІКИ, ЗНИЩЕНОЇ НАШИМИ ХЛОПЦЯМИ ЗА ВЕСЬ МИНУЛИЙ РІК НА ВСІЙ ЛІНІЇ БОЙОВОГО ЗІТКНЕННЯ, ПРИБЛИЗНО ПОРІВНЯННІ ЦИФРИ.»

За даними нідерландського незалежного проекту Oryx, який веде за відкритими джерелами підрахунок втрат техніки обох сторін, за минулий рік Україна втратила 1253 одиниці наземної техніки, у тому числі 283 танки, 99 броньованих бойових машин, 382 бойові машини піхоти, 176 бронетранспортерів, 157 автомобілів із протимінним захистом і 156 автомобілів піхоти.

Oryx не вказує, на якій саме ділянці фронту було підбито ту чи іншу машину, але можна порівняти дані за 2023 рік із даними за період з 6 серпня 2024 року, коли розпочалася українська операція в Курській області. За час з початку операції на всій лінії фронту втрачено 780 одиниць техніки, у тому числі 124 танки, 72 броньовані бойові машини, 25 броньованих бойових машин, 134 бойові машини піхоти, 174 бронетранспортери, 137 автомобілів з протимінним захистом та 186 автомобілів піхоти.

Інформацію Oryx не можна назвати абсолютно повною, але уявлення про співвідношення втрат вона дає.

Про участь Росії у війні в Сирії

«У НАС НЕ БУЛО НАЗЕМНИХ ВІЙСЬК У СИРІЇ. ЇХ ПРОСТО ТАМ НЕ БУЛО. ТАМ ДВІ НАШІ БАЗИ: ВІЙСЬКОВО-ПОВІТРЯНА І ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКА. НАЗЕМНА КОМПОНЕНТА СКЛАДАЛАСЯ ІЗ ЗБРОЙНИХ СИЛ САМОЇ СИРІЇ І ДЕЯКИХ, ЯК МИ ВСІ ЗНАЄМО, ТУТ СЕКРЕТУ НІЯКОГО НЕМАЄ, ТАК ЗВАНИХ ПРОІРАНСЬКИХ БОЙОВИХ З’ЄДНАНЬ. МИ ВИВЕЛИ НАВІТЬ ЗВІДТИ СВОГО ЧАСУ СИЛИ СПЕЦОПЕРАЦІЙ. МИ ТАМ НЕ ВОЮВАЛИ ПРОСТО.»

Російське видання «Військово-промисловий кур’єр» у 2017 році писало:

«Участь наших військовослужбовців у сухопутних бойових діях у Сирії — одна із найбільш закритих тем. Спочатку Міноборони наголошувало на тому, що в Арабській Республіці діє лише авіація Повітряно-космічних сил, навіть існувало офіційне визначення «операція ВКС Росії в Сирії». Хоча на перших відеосюжетах та фотографіях з бази „Хмеймім” було чітко видно, що, крім літаків, там присутні танки, бронетранспортери та морські піхотинці. А згодом із доповіді міністра оборони Сергія Шойгу стало зрозуміло, що на землі сирійцям допомагають і російські артилеристи.

У 2016році у виступі, присвяченому нагородженню учасників кампанії, Володимир Путін визнав, що на землі в Сирії працюють Сили спеціальних операцій. Саме вони забезпечували цілевказівку російської бойової авіації. У 2016–2017 роках кілька разів надходили повідомлення про загибель у бою наших військовослужбовців. Як офіційно заявляло Міноборони, вони діяли як радники урядової армії.

Влітку 2016 року у Сирії з’явилися підрозділи російських саперів. Їхнім завданням стало розмінування щойно відбитої у бойовиків Пальміри. Пізніше сапери взяли участь в очищенні Алеппо та Дейр ез-Зора. Військові поліцейські й раніше були присутні на авіабазі „Хмеймім” та у пункті матеріально-технічного забезпечення ВМФ у Тартусі, але у грудні минулого року цілий батальйон ВП було введено для стабілізації обстановки у звільнених районах. Пізніше сюди було перекинуто додаткові підрозділи ВП.

На завершальному етапі розгрому ІД російське командування переправило до Сирії понтонні підрозділи, які забезпечили швидке форсування сирійськими військами Євфрату у районі Дейр ез-Зора.

Але, крім офіційних повідомлень, в інтернеті регулярно публікувалися різні фотографії та відеосюжети з нашими бійцями в Сирії. Причому в місцевих соціальних мережах з’являлася інформація, що саме російські військові радники стали важливим елементом перемоги над „Ісламською державою” (забороненою в нашій країні). На відео потрапила робота наших артилерійських підрозділів. А у 2016 році іноземні журналісти змогли зняти якусь змішану бронегрупу, у складі якої діяли кілька Т-90 та БТР-82. Екіпажі було укомплектовано росіянами».

Але це Путін участю у війні не вважає, як і багатомісячні руйнівні бомбардування Алеппо російською авіацією у 2016 році.

Про ставлення українських державних лідерів до релігії

«ВИ ЗНАЄТЕ, ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З РПЦ,— ЦЕ ВЗАГАЛІ УНІКАЛЬНА РІЧ. АДЖЕ ЦЕ ГРУБЕ, КРИЧУЩЕ ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ, ПРАВ ВІРУЮЧИХ. ЙДЕ РОЗШМАТУВАННЯ ЦЕРКВИ НА ОЧАХ УСЬОГО СВІТУ. ЦЕ ЯК РОЗСТРІЛ. І ВСІ В УСЬОМУ СВІТІ ВОЛІЮТЬ ЦЬОГО НЕ ПОМІЧАТИ.

Я ДУМАЮ, ЩО ТИМ, ХТО ЦЕ РОБИТЬ, ЦЕ ЩЕ ВІДГУКНЕТЬСЯ. ВИ СКАЗАЛИ, ЩО ВОНИ РОЗРИВАЮТЬ. ТАК, САМЕ ЦЕ Й ВІДБУВАЄТЬСЯ. РОЗУМІЄТЕ, РІЧ У ЧОМУ? ЦІ ЛЮДИ НАВІТЬ НЕ АТЕЇСТИ. АТЕЇСТИ – ЦЕ ТАКОЖ ЛЮДИ, ЯКІ У ЩОСЬ ВІРЯТЬ. ВОНИ ВІРЯТЬ У ТЕ, ЩО БОГА НЕМАЄ, АЛЕ ЦЕ ЇХНЯ ВІРА, ЇХНІ ПЕРЕКОНАННЯ.

А ЦЕ НЕ АТЕЇСТИ. ЦЕ ЛЮДИ ВЗАГАЛІ БЕЗ ЖОДНОЇ ВІРИ, БЕЗБОЖНИКИ. ВОНИ ЕТНІЧНІ ЄВРЕЇ, АЛЕ ХТО ЇХ БАЧИВ У СИНАГОЗІ? НА МОЮ ДУМКУ, В СИНАГОЗІ ЇХ НІХТО НЕ БАЧИВ. ВОНИ НАЧЕБТО І НЕ ПРАВОСЛАВНІ, БО У ЦЕРКВАХ ТАКОЖ НЕ БУВАЮТЬ. ВОНИ ТОЧНО НЕ ПРИХИЛЬНИКИ ІСЛАМУ, ТОМУ ЩО Й У МЕЧЕТІ ВОНИ НАВРЯД ЧИ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ.

ЦЕ ЛЮДИ БЕЗ РОДУ, БЕЗ ПЛЕМЕНІ. ЇМ НІЧОГО НЕ ДОРОГО, ТЕ, ЩО ДОРОГО НАМ ТА ПЕРЕВАЖНІЙ ЧАСТИНІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. ВОНИ ВТЕЧУТЬ КОЛИСЬ І ХОДИТИМУТЬ НЕ ДО ЦЕРКВИ, А НА ПЛЯЖ. АЛЕ ЦЕ ЇХНІЙ ВИБІР.»

У синагозі Президента Зеленського бачили, і не раз. Наприклад, на його офіційному сайті у червні 2020 року було опубліковано таке повідомлення:

«У рамках робочої поїздки до Херсонської області Президент України Володимир Зеленський відвідав синагогу Хабад, громада якої налічує понад 5 тис. членів.

Глава держави зустрівся з головним рабином Херсона та Херсонської області Іосифом-Іцхаком Вольфом і ознайомився з роботою синагоги.

„Ви зробили дуже багато для людей у ​​нашій державі. У багато домівок ви принесли радісні моменти в житті. Звісно, ​​ви дали надію людям. Тому ви стали гарантом нашої Конституції”, — заявив Іосиф-Іцхак Вольф під час розмови у молитовній кімнаті».

 

Президент Володимир Зеленський і головний рабин Херсона та Херсонської області Іосиф-Іцхак Вольф у херсонській синагозі

А ізраїльське онлайн-видання «Вісті» у квітні 2024 року писало:

«Герцог і Зеленський вивели літери в особливому свитку Тори для синагоги у Києві. Президент України відкрив роботу над сувоєм, а Президент Ізраїлю завершив.

Через два з лишком роки після початку війни в Україні та півроку військових дій в Ізраїлі завершилося написання особливого сувоя Тори, присвяченого єврейській громаді України, народу Ізраїлю та надії на мир в обох країнах. Найближчими місяцями цей особливий сувій займе почесне місце в одній із центральних синагог Києва — JCC „Бейт-Менахем”. <…>

Написання сувоя ініціював головний рабин української столиці Йонатан Маркович, який докладає великих зусиль для зміцнення відносин між Ізраїлем та Україною. Написання почалося відразу після початку війни в Україні. Президент країни Володимир Зеленський написав першу букву тексту, перебуваючи у президентському бункері у Києві. Серед тих, хто взяв участь у написанні важливого сувоя, головні рабини Ізраїлю, єврейські солдати української армії, представники місцевої єврейської громади, члени сімей заручників та полеглих, а також родичі солдатів, які загинули у Газі».

Про сповільнення YouTube

«СПРАВА В ТОМУ, ЩО GOOGLE СТВОРЮВАВ У НАС СВОЮ МЕРЕЖУ, СТВОРИВ І ВІДПОВІДНІ «ДОЧКИ» У РОСІЇ. СТВОРИВШИ ЦІ «ДОЧКИ», ВІН ПРАЦЮВАВ ІЗ НИМИ, А ПІСЛЯ ТОГО, ЯК НА ЗАХОДІ ПОЧАЛИ ВВОДИТИ РІЗНІ ОБМЕЖЕННЯ ТА САНКЦІЇ, GOOGLE СКОРОТИВ ПОСТАЧАННЯ СЮДИ ТЕХНІКИ, І ТАКИМ ЧИНОМ СТВОРИВ САМ ДЛЯ СЕБЕ ПЕВНІ ПРОБЛЕМИ. ДРУГЕ — GOOGLE І YOUTUBE ПОВИННІ ДОТРИМУВАТИСЯ НАШИХ ЗАКОНІВ.»

Фактично Путін повторив те, що раніше заявляв найбільший російський провайдер «Ростелеком», підконтрольний державі, а також заступник голови комітету Держдуми з інформполітики Антон Горєлкін. Однак основна причина поганої роботи YouTube — навмисне сповільнення сервісу російською владою.

У липні цього року рупор технологічної цензури (а тепер ще й очільник Курської області) Олександр Хінштейн заявив, що у всьому винна незговірливість американської компанії. «Ресурс на власні очі побачить, що від умовлянь держава перейшла до конкретних кроків», — заявив він.

Докладніше про те, як влада сповільнює YouTube, — в матеріалі The Insider.

Про обмін, що не відбувся, сина Сталіна на фельдмаршала Паулюса

«ЩОДО ТОГО, ЩО БАЙДЕН ПОМИЛУВАВ СВОГО СИНА, ХОЧА ОБІЦЯВ ЦЬОГО НЕ РОБИТИ, — ТАКА ТОНКА РІЧ. В ІСТОРІЇ НАШОЇ КРАЇНИ Є ІНШІ ПРИКЛАДИ. ВСІМ ДОБРЕ ВІДОМА КАРТИНА «ІВАН ГРОЗНИЙ І СИН ЙОГО ІВАН» — ЦЕ ЛЕГЕНДА ЧИ НІ, ЯК І ЛЕГЕНДА ЧИ НІ ТЕ, ЩО СТАЛОСЯ З СИНОМ ПЕТРА I, З ОЛЕКСІЄМ; ЧИ ЗІ СТАЛІНИМ — ЦЕ НЕ ЛЕГЕНДА, КОЛИ СТАЛІН ВІДМОВИВСЯ ВІД ПРОПОЗИЦІЇ ПОМІНЯТИ ЙОГО СИНА ЯКОВА, ЩО ПЕРЕБУВАВ У ПОЛОНІ, НА ФЕЛЬДМАРШАЛА ПАУЛЮСА, СКАЗАВ: Я СОЛДАТА НА МАРШАЛА НЕ МІНЯЮ.»

Історія про те, як Сталін відмовився від обміну свого сина Якова Джугашвілі на Паулюса, — саме легенда. Історики досі сумніваються, чи був взагалі Яків Джугашвілі в полоні або ж він загинув на полі бою. Німецькі документи про нього як військовополоненого не збереглися, а фотографії з листівок, які закликали радянських солдатів здаватися в полон, настільки низької якості, що неможливо з упевненістю стверджувати, що на них саме син Сталіна. Свідки ж, які після війни підтверджували перебування Якова в полоні, ніколи не бачили його раніше. Втім, свідчення маршала Георгія Жукова та дочки Сталіна Світлани Аллілуєвої доводять, що навіть якщо це була німецька дезінформація, то Сталін їй повірив.

Але фраза про обмін солдата на маршала не є легендою лише в тому сенсі, що достовірно відомі її автори: сценаристи кіноепопеї «Звільнення» Юрій Бондарєв і Оскар Курганов. Саме у цьому фільмі вперше пролунала зазначена фраза. Світлана Алілуєва у книзі згадує інші слова батька: «Німці пропонували обміняти Яшу на когось із своїх… Стану я з ними торгуватися! Ні, на війні, як на війні». А маршал Георгій Жуков у своїх мемуарах наводить таку фразу Сталіна: «Не вибратися Якову з полону. Розстріляють його фашисти».

Така холодна реакція Сталіна може пояснюватися тим, що із сином від першого шлюбу Яковом він не мав теплих стосунків.

Про зростання кіновиробництва

ДАР’Я ШУЧАЛІНА, КОРЕСПОНДЕНТКА ГАЗЕТИ «РЕСПУБЛІКА» З РЕСПУБЛІКИ КОМІ:

— … У НАС СПРАВДІ ЗАРАЗ ДУЖЕ ЯКІСНЕ РОСІЙСЬКЕ ПАТРІОТИЧНЕ КІНО.

ВОЛОДИМИР ПУТІН:

— ТАК, ЗГОДЕН. ЦЕ ОКРЕМА ТЕМА. ВІД НАС ЙДУТЬ БАГАТО ВИРОБНИКІВ, ДАЙ БОГ ЇМ ЗДОРОВ’Я, А ЦЕ ПІДШТОВХУЄ НАШЕ ВЛАСНЕ ВИРОБНИЦТВО, У ТОМУ ЧИСЛІ Й КІНОВИРОБНИЦТВО. ЦЕ ПРАВДА.

Про те, куди відхід світових виробників підштовхнув російське кіновиробництво, можна судити з каталогів, які щорічно публікуються сайтом kino.mail.ru «Всі російські фільми року». Вони включають все, що за рік було випущено в росії, включаючи фільми спільного виробництва, документальні та короткометражні.

У каталозі 2019 року значаться 276 фільмів. 2020 рік, коли виробництво постраждало через COVID-19, розглядати нема рації. У 2021 році, коли почалося відновлення після пандемії, випущено 230 фільмів, у 2022 —  300 (очевидно, багато з них були запущені у виробництво ще до початку війни), у 2023 — 293, на 19 грудня 2024 — 282 фільми. Позитивний вплив вимушених змін у галузі на її продуктивність явно не простежується.

Джерело: The Insider

Джерело