Операція «Шлюз» як елемент гібридної війни

Росія вже багато років застосовує тактику гібридної війни, поєднуючи традиційні військові дії з дезінформаційними операціями, кібератаками та політичним тиском. «Операція “Шлюз”» ідеально вписувалася в цю схему. Білорусь, за підтримки Кремля, свідомо спровокувала міграційну кризу, аби відвернути увагу Європейського Союзу від ситуації на сході України й потенційно послабити підтримку Заходу для Києва.

Метою цих дій було:

• Змусити країни ЄС, зокрема Польщу, Литву та Латвію, зосередити значні ресурси на захисті кордонів.
• Посилити внутрішні політичні розбіжності в ЄС, створюючи напругу навколо питання міграції.
• Перевірити здатність Заходу оперативно та скоординовано реагувати на гібридні кризи.

 

Підготовка до нападу на Україну

Починаючи з 2014 року, Росія вела активну підготовку до повномасштабного конфлікту з Україною. Військові навчання, концентрування військ біля кордону й поступова ескалація риторики в державних медіа свідчили про те, що Кремль готується до наступу. У цьому контексті міграційна криза на кордонах ЄС могла мати на меті:

• Заплутати опонентів, створюючи додаткові осередки нестабільності в регіоні.
• Обмежити увагу та ресурси країн, що підтримують Україну.
• Сформувати наратив про нестабільність на східному фланзі НАТО.

Додатковим чинником було бажання протестувати реакцію країн НАТО на різноманітні гібридні загрози. У такий спосіб Росія могла оцінити рівень готовності та співпраці серед союзників, що було визначальним для планування подальших дій.

 

Реакція Польщі, Литви, Латвії та України

Держави регіону відреагували швидко та рішуче на міграційну кризу, що могло знизити ефективність російських планів:

Польща:

• Збудувала прикордонний бар’єр і посилила контроль кордону, що дозволило стримати потік мігрантів.
• Провела активну дипломатичну кампанію, завдяки якій проблему було висвітлено на міжнародній арені, що призвело до запровадження санкцій проти режиму Лукашенка.
• Польща також розвивала тісну співпрацю з партнерами по НАТО, що сприяло кращому моніторингу ситуації на східному фланзі Альянсу.

Литва та Латвія:

• За підтримки Європейського Союзу запровадили нові правові механізми, які дозволяли швидше депортувати нелегальних мігрантів.
• Посилили співпрацю з Frontex, що підвищило ефективність моніторингу кордонів.
• Литва додатково розбудувала оборонні спроможності на кордоні з Білоруссю, аби мінімізувати ризики провокацій.

Україна:

• Відігравала ключову роль у спостереженні за ситуацією на східному кордоні, одночасно зміцнюючи власний оборонний потенціал.
• Завдяки співпраці розвідок із західними країнами Україна змогла швидше виявляти потенційні загрози.
• Київ посилив свої Збройні сили в прикордонних регіонах, що могло стримати можливі спроби дестабілізації.

Не досягнуті цілі Кремля

Попри активну пропагандистську кампанію й ініціювання міграційної кризи, Росії не вдалося реалізувати заявлені завдання. Причини цього такі:

• Рішуча реакція держав регіону: Польща, Литва та Латвія оперативно запровадили заходи, що обмежили потік мігрантів.
• Міжнародне висвітлення проблеми: Завдяки дипломатичним зусиллям відповідальність за кризу було чітко покладено на Білорусь.
• Підтримка України: Захід не відвернув уваги від подій на сході України, а навпаки посилив військову та економічну допомогу.
• Невдача у розхитуванні єдності НАТО: Країни Альянсу змогли зберегти спільну позицію як у контексті міграційної кризи, так і перед загрозою з боку Росії.

Висновки

Щодо так званої міграційної кризи є всі підстави припускати, що Білорусь реалізовувала ширші завдання, погоджені з Кремлем. «Операція “Шлюз”» і міграційна криза могли бути одним із елементів російської стратегії підготовки до повномасштабного нападу на Україну. Однак рішучі дії держав регіону — Польщі, Литви, Латвії та України — значно знизили наслідки цих заходів. Це свідчить про те, що міжнародна співпраця й швидка реакція на гібридні кризи є ключовими у протидії російській агресії. Заходи, яких вжили країни регіону, не лише зменшили вплив міграційної кризи, а й зміцнили їхні позиції в міжнародних структурах, демонструючи здатність ефективно захищатися від загроз. Утім, важливо відзначити, що Росія й надалі може намагатися використовувати міграційні питання з метою дестабілізації в майбутньому.

 

Джерело