Механізми створення теорій змови
Теорії змови ґрунтуються на кількох ключових психологічних і соціальних механізмах. По-перше, вони експлуатують природну схильність людей шукати закономірності та причини в випадкових або складних подіях. По-друге, вони використовують емоції (страх, гнів, невпевненість), які підвищують сприйнятливість до дезінформації. У контексті російської дезінформації теорії змови часто апелюють до страхів, пов’язаних із глобалізацією, міграцією або військовим втручанням Заходу.

Прикладом може слугувати теорія змови навколо пандемії COVID-19, яка стверджує, що вірус був штучно створений західними елітами з метою контролю над населенням. Такі наративи широко поширювалися в російських державних ЗМІ та через фейкові акаунти в соціальних мережах. Як наслідок, вони набули значної популярності в країнах Східної Європи, у тому числі в Україні, де страхи перед пандемією та вакцинацією додатково підживлювалися проросійськими колами.

Використання теорій змови в Україні
Україна, яка є головною мішенню російської агресії, особливо вразлива до теорій змови. Росія систематично поширює наративи, спрямовані на дискредитацію українського уряду, військових і західних союзників. Одним із прикладів є теорія змови, згідно з якою події на Майдані 2014 року нібито були результатом організованого перевороту, інспірованого ЦРУ. Такі наративи відтворюються російськими ЗМІ та використовуються для створення розколу в українському суспільстві.

Іншим прикладом є теорія про нібито торгівлю органами українськими солдатами на Донбасі. Цей неправдивий наратив, поширюваний російськими телеканалами, покликаний дегуманізувати українців в очах міжнародної громадськості, а також посіяти страх і обурення щодо їхніх зусиль із захисту.

Однією з найвідоміших теорій змови, які Росія використовує у війні проти України, є історія про збиття літака рейсу MH17 «Малайзійських авіаліній» у липні 2014 року. Російські ЗМІ та офіційні особи поширювали різні версії подій, зокрема звинувачення, що літак збила Україна, припускаючи використання винищувачів або українських систем протиповітряної оборони. Ці теорії мали на меті відвернути увагу від доказів, що вказують на причетність проросійських сепаратистів, які застосували російський ЗРК «Бук». Серед неправдивих наративів були також заяви, буцімто літак був заповнений уже мертвими тілами або що це була провокація з метою дискредитації Росії.

Ще один приклад – теорія змови щодо атаки на Маріуполь у 2022 році, зокрема знищення драматичного театру, де переховувалися сотні цивільних осіб. Росія неодноразово стверджувала, що будівлю підірвали українські бійці «Азову», попри беззаперечні докази авіаудару з боку російських військ. Такі наративи широко поширювалися в російських і проросійських ЗМІ, щоб виправдати власні військові дії та покласти відповідальність за них на Україну.

Канали поширення теорій змови
Росія використовує різноманітні канали для ефективного поширення теорій змови — від традиційних ЗМІ (телебачення, преса) до сучасних цифрових платформ, зокрема соціальних мереж. Ключовим інструментом є «ферми тролів», які масово продукують дезінформаційний контент і поширюють його різними мовами, щоб охопити якомога ширшу аудиторію.

Варто відзначити діяльність російських вебсайтів, що публікують матеріали з неправдивою чи зманіпульованою інформацією. У поєднанні з кампаніями на таких платформах, як Facebook, Twitter і Telegram, ці матеріали швидко набувають популярності, особливо серед тих, хто схильний до теорій змови. Крім того, Росія використовує місцеві проросійські організації та активістів для посилення цих наративів на рівні громади.

Соціальний та політичний вплив
Поширення теорій змови має далекосяжні наслідки для суспільств, проти яких вони спрямовані. В Україні це призводить до соціального розколу, зростання недовіри до державних інституцій і послаблення віри в міжнародних союзників. Теорії змови також використовуються для делегітимізації оборонних зусиль України та підриву її суверенітету на міжнародній арені.

Крім того, дезінформація впливає на демократичні процеси, такі як вибори, маніпулюючи громадською думкою та підриваючи публічні дебати. У довгостроковій перспективі це може призвести до політичної дестабілізації, що є однією з головних цілей гібридної стратегії Росії.

Як протидіяти?
Протидія поширенню теорій змови вимагає комплексного підходу, що включає як медіаосвіту, так і законодавчі заходи. Формування навичок критичного мислення в суспільстві та популяризація надійних джерел інформації мають вирішальне значення. В Україні важливу роль у викритті російської дезінформації та підвищенні обізнаності громадськості відіграють громадські організації, зокрема StopFake.

Міжнародне співробітництво також є суттєвим у боротьбі з дезінформацією. Західні країни мають підтримати Україну в посиленні стійкості до російської пропаганди, зокрема шляхом надання технологій для виявлення фейкового контенту та навчання журналістів і державних службовців.

Підсумок
Поширення теорій змови — один із найефективніших інструментів у арсеналі російської дезінформації. Наслідки цього явища особливо відчутні в Україні, де теорії змови сприяють підриву внутрішньої стабільності та міжнародного авторитету держави. Боротьба з ним потребує скоординованих зусиль на національному й міжнародному рівнях і залучення громадянського суспільства до формування стійкості проти інформаційних маніпуляцій.

Джерело