Сьогодні відзначаємо перенесення мощей св. Йоана Золотоустого
Сьогодні відзначаємо перенесення мощей св. Йоана Золотоустого
27.01.2025 by Володимир Бурдиляк
У літургійному календарі Церков візантійської традиції крім днів власне пам’яті святого (часто це – день переходу до вічності), є дні перенесення мощей. Як, наприклад, 27 січня присвячене перенесенню мощей святого Йоана Золотоустого (тоді як день його пам’яті – 13 листопада).
Про це зазначає релігійно-інформаційна служба України “РІСУ”.
Почалося все 398 р., коли Йоана Золотоустого обрали архиєпископом Константинополя. Він одразу зайняв непримиренну позицію проти всякої соціальної несправедливості та зловживань у Церкві. Діставалося тут і єпископам, і найвищій державній владі – імператору Аркадію та його дружині Євдоксії. Напружені стосунки у Йоана склалися і з Олександрійською Церквою. Тут, крім претензій на константинопольський престол, додалися і розбіжності у підходах Олександрійської та Антіохійської богословських шкіл (Йоан був представником останньої).
Тож Патріарх Олександрійський Теофіл радо пішов на співпрацю з імператорським двором і 402 р. в Халкедоні скликав псевдособор, який вперше засудив Йоана Золотоустого на вигнання. Однак на той час єпископ уже здобув значний авторитет в Константинополі. Вірні бунтувалися проти вигнання свого єрарха, перешкоджали його затриманню і етапуванню, блокували імператорський палац. Землетрус, який стався під цю пору, трактували як Божу кару за несправедливе рішення. Довелося повернути Йоана Золотоустого з Витинії. А прихильні до нього єпископи засудили халкедонське зборище.
Вдруге Йоана Золотоустого засудили на вигнання, знову не знісши його привселюдних докорів та викриття, 404 року. Його шлях проліг через Витинію до м. Кукуз у Вірменії. Тут протягом певного часу константинопольський святитель жив доволі вільно, маючи можливість спілкуватися з вірними та служити їм. У зв’язку з набігами ісаврян був змушений переховуватися в Арабиській фортеці у Таврських горах (сучасна Туреччина).
407 року за наказом імператора Йоана Золотоустого етапують до м. Питиунту в Колхіді. Святитель під час цього зазнає знущань, а підірване здоров’я ще більше погіршується надмірними фізичними навантаженнями під час переходу. Доводиться зупинитися в понтійському місті Комани, де після молитви в церкві св. мученика Василиска Йоан Золотоустий помирає, виголосивши перед тим своє славнозвісне: «Слава Богові за все!»
Тіло святого поховали у цьому ж храмі, і згадали про нього лише, коли в Константинополі змінилася влада. Імперію очолив Теодосій ІІ Молодший. До нього 439 р. звернувся Константинопольський Патріарх Прокл про те, щоб повернути мощі Йоана Золотоустого на батьківщину. Імператор, бажаючи загладити вину своїх батьків, вислав до Коман делегацію, яка з почестями доставила тіло святителя до Халкедону, переправила через Босфор, поклала спершу у церкві св. Ірини, а потім – у храмі свв. Апостолів.
Згадка про цю подію увійшла до грецьких Синаксарів. Якими гимнами вітали константинопольські вірні свого пастиря, достеменно невідомо. Лише відомо, що подія перенесення мощей св. Йоана Золотоустого до Константинополя була многолюдною і урочистою. Служба на 27 січня написана аж у ІХ ст. (канон на Утрені зокрема приписується св. Йосифу Піснеписцю) і, зрозуміло, що лише віддалено намагається передати, що переживала тоді столиця.
Літургійні тексти 27 січня називають цей день поверненням. Перші стихири Вечірні зосереджуються на самій особі Йоана Золотоустого, називаючи його золотокованою сурмою, божественним органом, догматів безоднею невичерпною, Церкви опорою, умом небесним, премудрості глибиною, ластівкою красномовною і багатоголосою, чеснот скарбницею, скелею нерозколеною, вірних взірцем, апостолів однозвичайцем тощо, чим підкреслює його проповідницький хист, внесок у богорозуміння та життя згідно з високими моральними ідеалами.
Четверта стихира плавно переводить нас до самої події перенесення мощей та радості народу, яка її супроводжувала: «У всесвященному згуртуймося хореспіві, бо золотовидний вінець Церкви Христової на славу царську днесь приходить із Коман у царюючий город», і знову переключається на особу Йоана Золотоустого, який «світить, сяючи згори у поверненні своїм, до Царства неземного вірних вводить і всіх чинить рідними Цареві».
В наступних текстах служби подія перенесення мощей, стало називана як повернення, також нерозривно пов’язана із заслугами Йоана Золотоустого перед Церквою. Наприклад 3 пісня канону Утрені наголошує на глибокому особистому зв’язку святителя з Богом та його внеску у збудування ввіреного йому народу: «Ти був чистим вмістилищем Божим і пізнав глибину догматів, блаженний Золотоусте, потоплюючи уми зломисленних, серця ж вірних напоюючи, тому святкуємо нині твоє чесне повернення».
Особливо у богослужбових текстах підкреслюється протистояння Йоана Золотоустого несправедливості світських правителів, оборона скривджених, його витривале страждання за правду. Так за радістю народу від повернення тіла ієрарха до свого осідку проглядаються глибші сенси – торжество правди над несправедливістю, навіть якщо на нього треба було чекати десятиліттями.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ