Екологічні проповіді на другу неділю Великого посту
За апостольським читанням
«Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов’язуюче,
що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару»
(Євр 2,2)
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі!
Слово, про яке говорить апостол Павло в посланні, має в житті людини колосальне значення. Це Слово, яке походить від джерела Життя, від Того, Хто творить цей світ, від Того, Хто дає подих Життя.
На жаль, і сьогодні людина не до кінця усвідомлює силу слова, яке насправді має дуже велику силу, несе в собі потугу, здатну змінити світ. І якщо це слово наповнене добрим, християнським позитивним змістом, то воно несе життя, добро, викликає усмішку на обличчі простої людини. Але якщо це слово сповнене іншим змістом: злом, негативом чи ненавистю – то воно буде руйнувати, спустошувати і нести тотальну деструкцію для людини та всього Богом створеного світу.
Словом можна скерувати людину на добру дорогу, дати імпульс до життя, змотивувати, надихнути, піднести на дусі та змінити спосіб сприйняття цього Богом створеного світу. Але через слово можна людину і цей світ знищити, пригнобити, демотивувати, знеохотити та вбити. Через слово навіть починають війни, через слово війни завершуються…
Тому ми, як діти Творця, маємо усвідомити силу слова у своєму житті, бути дітьми світла, які за посередництвом Божого Слова будуть співтворцями та співпрацівниками Богом дарованого нам світу.
Кожен християнин має власним життям, досвідом, поведінкою та словом проповідувати велику та почесну відповідальність за Богом створений світ і доносити її до тих, хто ще не запізнався з християнськими цінностями нашої дійсності.
Сьогодні ми живемо в стані великої війни, якої ще не бачив світ. Ця війна несе кров, бруд, смерть і розруху як кожній людині особисто, так і всьому Богом створеному світові. Наше завдання – у вирі воєнного лихоліття за посередництвом Слова Божого проповідувати християнські цінності життя й добра, цінності, які можуть і мають урятувати нашу країну від руїни на противагу тотальному злу, яке хоче знищити нас і нашу державу.
Тоді зможемо бути певними, що наш Творець, бачачи старання й зусилля українського народу в цілому і молитву й сокрушенне серце кожного зокрема, змилосердиться і допоможе з відродженням життя на нашій рідній землі.
Пам’ятаймо: зло вічно тривати не може, а останнє слово буде за Добром. Але ми усі маємо взяти активну участь у тому, щоби наблизити перемогу Добра над злом. Амінь.
Підготував о. Максим Кролевський, референт Бюро УГКЦ з питань екології у Харківському екзархаті.
За Євангельським читанням
Слава Ісусу Христу!
У другу неділю Великого Посту пригадуємо знаний нам уривок Євангелія з життя Ісуса Христа про оздоровлення розслабленого. У цій події бачимо прояв усіх Божих чеснот: віри, надії та любові. Справжня любов єднає чотирьох приятелів, які принесли розслабленого (напевно, не всі здатні на такий вчинок); хворий має надію на те, що оздоровиться; віра утверджує всіх у думці, що Господь не відкине їх, а допоможе.
Окрім цього, Ісус, бачачи ознаки розкаяння, робить неможливе в очах людей та засвідчує усім зібраним, що Він може оздоровити і повернути до повноцінного життя як всемогутній Творець. Також і ми покликані бути тими друзями, які беруть відповідальність не тільки за себе, інших, а й за ввесь Богом створений світ, і маємо допомогти Богові зцілити його, особливо зараз, у час воєнного лихоліття.
Ще одним із важливих елементів недільного Євангелія є усвідомлення необхідності спільних зусиль та праці задля доброго кінцевого результату. Спільна дія поряд з витривалістю сьогодні спасає євангельського чоловіка, повертає йому гідність синівства Божого, оскільки саме він чує від Ісуса звертання: «Сину». Людські старання та повна довіра до Бога – це чинники, що допомагають отримати позитивну відповідь Творця та повернути собі гідність зватися синами Бога Всевишнього, котра накладає обов’язок піклуватися про все створіння.
Ця євангельська подія справді трапилася в часи перебування Божого Сина серед людей. Його діяльність, навчання та численні зцілення не втрачають актуальності ось уже кілька тисяч років. Вплив первородного гріха тяжіє над людством й отруює життя. Триває постійна боротьба людини з найбільшим її ворогом – дияволом. Церква як Божа інституція покликана бути добрим пристановищем людині в часі її земної мандрівки до Небесного Царства. Підкріплена Святим Духом, вона використовує всі духовні середники, щоб дати людині захист та належну опіку.
Великий піст, який готує людину до святкування світлого празника Пасхи, є унікальним часом, коли Церква докладає значних зусиль для привернення уваги людини до зраненого образу світу, у якому живемо. Характер посних богослужінь радить нам відволікти увагу від самих себе. Натомість варто озирнутися навколо, допомогти ближньому, проявити увагу та милосердя до всього, що маємо від Бога, що дане нам у користування. Як бракує нам цього «пробудження», як тяжко подолати гріхи гордості, егоїзму, заздрості, осудження, очорнення, які заважають інколи розуміти й усвідомлювати повноту відповідальності за власні вчинки! Як згодом важко усвідомлювати негативні наслідки, спричинені нашою легковажністю, байдужістю та небажанням діяти! Проте й невтішні результати не стають дієвим поштовхом до кардинальних перетворень, зміни свідомості та способу життя.
На жаль, на місці розслабленого є кожна людина, яка, вчиняючи різні гріхи, прирікає себе на загибель та потребує негайного Господнього втручання в її життя. Не чекаймо сприятливого та вигідного моменту чи дня для нашої переміни, користаймо з усіх можливостей та нагод, змінюймо себе сьогодні, щоб завтра не шкодувати про скоєне. Кожний гріх спричиняє хворобу душі, а кожний вчинок, який погіршує фізичний стан людини, впливає на якість життя, призводить до тілесних хворіб та часто має глобальні наслідки для життя, заважає гармонійному існуванню навколишнього світу.
Голос та ініціативи Христової Церкви тут, на землі, є нічим іншим, як бажанням Бога-Сотворителя бути ближчим до людини, підтримувати, навчати, застерігати, скеровувати життя людини в правильне русло. Даймо гідну відповідь Богові вже сьогодні, навчімося слухати Його слово, не даймо модерному споживацькому духу заполонити нас, не долучаймося до знищення себе та світу.
З кожним днем наближаючись до Воскресіння Господнього, не скупімося на щедрі вчинки милосердя і, перевіривши власний спосіб життя, просімо в Бога ласки покаяння, щоб, навернувшись, ми стали здатними побачити красу Його створіння, навчилися цінувати й примножувати природні дари нашого Творця і Спасителя. Бо це є стрижнем нашої віри, виявом любові до Творця і надією на оздоровлення наших взаємин з Богом, ближнім і всім Божим створінням. Амінь.
Підготував о. Михайло Неїжмак, референт Бюро УГКЦ з питань екології Донецького екзархату.
Проповіді підготовлені в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2025 р.