Мама прийшла в зимовий сон і повела в літо…
Ти знову відчула себе маленькою дівчинкою. Наче в казці, мама прийшла в зимовий сон і повела в літо.
Там тепло. Безтурботно. Спокійно. Сонячно. Ти стояла під клаптиком неба, яке в дитинстві називала своїм. І твої улюблені липи ще не зрубані. І верби. І цвітуть мамині квіти.
Мама мовчить. Лише усміхається. На душі радісно й щемно…
Стежку на подвір’ї мама чомусь обгородила кілочками. І ти знаєш, що не можеш ступити за цю межу. А мама стоїть за нею.
Грудневий ранок зазирав у вікно. Сон минув. І мама давно минулася.
Після сну залишилося відчуття її присутности. І тихого смутку.
Мама прийшла в сон у День святої Анни. Вона також Ганна. Ганя, як її кликали.
Моя Мама. Мій Ангел…
Ольга Чорна