13 квітня, після подячної Божественної Літургії з нагоди завершення служіння владики Григорія Комара в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії, новопризначений Апостольський адміністратор Екзархату в Італії звернувся до духовенства та вірних із подячним словом, у якому поділився пережиттями цього особливого моменту свого життя.

На початку слова владика Григорій звернувся до образу людського життя як книги, що пишеться не лише людиною, але й під проводом Божого провидіння: «Наше людське життя є подібне до книги. І ми ту книгу пишемо самі, під проводом Божим. Господь є також таким співавтором нашого життя. І щоби та книга мала вдалу композицію, її потрібно поділити на розділи».

Читайте також:
«Обіцяємо Вам підтримку і молитву», — Глава УГКЦ до владики Григорія Комара

Символічно, саме тепер у житті єпископа розпочинається новий розділ — служіння для вірних українців в Італії.

«Треба вже кілька сторінок перегорнути і почати новий розділ. Я не знаю, яким він буде. Не знаю, як зможу його написати. Але довіряю Богові. І хочу, щоб Він був тим основним автором. А я погоджуюся на таку другорядну роль».

Єпископ зізнався, що, незважаючи на готовність прийняти нову місію, йому непросто залишати Дрогобич — місце, з яким тісно пов’язане його духовне зростання: «Як не прив’язатися до престолу, коло якого я отримав дияконські свячення, священничі, єпископські? Я не знаю, чи хтось з владик наших мав таке благословення, як я».

Однак саме такі людські прив’язаності можуть стати перешкодою до ще глибшого служіння Богові. І тому іноді потрібно дозволити себе «відв’язати», як він висловився, щоби йти туди, куди кличе Церква.

Провідною метафорою прощального слова владики став біблійний образ ослика, якого Христос використовує, щоби в’їхати до Єрусалиму. Владика побачив у цьому глибоку паралель до власного покликання.

«Нинішнє свято допомогло мені знайти образ, який мені ближчий. Ми звертаємо увагу на особу Христа, який іде у Єрусалим. Але Він сидить на ослятку. Те осля Його в цей Єрусалим проводить… Знаєте, нині, то не тільки я є таким осликом, якого потребує Господь. Ми всі є у подібній ролі».

«Того ослика треба було від’язати. Він би сам не пішов. І я так само, якби то від мене залежало, я би не пішов нікуди, — продовжив єпископ. — Але прийшли владики, апостоли, … відв’язали і сказали: йди. Господь тебе потребує в Італії для служіння нашим людям».

Наприкінці свого слова владика Григорій подякував усім, з ким мав благословення співпрацювати і служити разом, і запевнив у своїй відкритості та молитві.

«Моє слово останнє — то не є „прощайте“, але „до побачення“. До побачення в Римі, до побачення в Україні і де нас Господь Бог сподобить зустрітися».

На завершення він уділив благословення Самбірсько-Дрогобицькій єпархії, всій Церкві та українському народові.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело