Слово Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського у Світлий празник Воскресіння Христового 20 квітня 2025 року, виголошене в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Христос воскрес! Всечесні отці, дорогі у Христі браття і сестри!

«Сьогодні день, що його сотворив Господь». Цей день, народжений великоднім світанком, починається для нас словом, яке звіщає про відкочений надгробний камінь, і з мовчання порожнього гробу, єдиного свідка Христового воскресіння. Та навіть безмовність відкритого гробу стає предвісником Великоднього таїнства. «Чому шукаєте живого між мертвими, його нема тут: він воскрес», каже стривоженим мироносицям Ангел. Відтоді слово про Воскресіння Спасителя стало подією, яка наповнила новим змістом історію людства, та запевнила йому відкритий шлях до вічного життя з Богом.

Воскресіння Христа є остаточною Божою відповіддю на всі питання, які впродовж тисячоліть виникали, і виникатимуть, у людей. Але значення цього Божого слова, яке стало винятковою подією в історії, зразу не було зрозумілим. Усі свідки порожнього гробу думали що тіло Ісуса викрали, бо дійсність, яку того світанку сотворив Господь, стала для них абсолютною неочікуваною.

Бог почав об’являти грішному людству своє Милосердя втіленням в історію його трагедій свого Єдинородного Сина-Слова як Відкупителя світу. Він здолав на хресті диявольську диктатуру безбожності і смерті, та славним воскресінням з мертвих вивів усіх людей з їхніх «гробів» на дорогу спасіння. Христове воскресіння започаткувало у світі нову благодатну дійсність з якої черпаємо силу для віри і відваги праведно жити. Воно скріпляє наші зусилля в протистоянні злу, та окрилює надію на вічне майбутнє в Божому Царстві.

Під час «Революції гідності» ми до вітання: «Христос Воскрес» нераз додавали: «Тож воскресне й Україна». Якими рішучими тоді були наші прагнення звільнитися від брехні і зла, та жива надія на добрі зміни у житті нашого суспільства. Однак, за таким багатообіцяючим поривом з часом виявилося, що «воскресіння» якось не відбувся, здобуте добро поступилося місцем іншим порокам, а ентузіазм замінився розчаруванням в тих, котрі так багато обіцяли.

Не вірно було вважати «воскресінням» лиш справедливі політичні та правові зміни у суспільстві. Притому самі позбувшись одних гріхів, замінили їх іншими. Однак суть воскресіння, теж і національного, є в чомусь цілком іншому.

Апостол Павло навчає що «Христос був виданий за наші гріхи і воскрес для нашого оправдання». Він першим, з усіх померлих, «воскрес із мертвих славою Отця». То ж і ми, що «віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, маємо теж жили новим життям». Бо якщо ми у хрещенні «з’єднані з Христом подобою його смерті, то будемо і подобою його воскресіння».

У воскресінні Христа Бог дає благодать відкуплення цілому людському роду, проголошує його прощення і оправдання, та повертає втрачену через гріх гідність та свободу. В ньому є запевнення перемоги життя над силами зла і смерті. Воскресіння стало метою Божого діяння посеред людей і для людини, тому пронизало всю історію цього нестабільного, зрадливого і блукаючого світу.

Воскресіння Спасителя започатковує процес духовного та морального оновлення кожної людини. Воно починається життям, яке занурене в Бозі, атому перебуває у безпеці, доки наше особисте воскресіння з мертвих буде довершене у вічності. Віра у це є світлом для нашого розуму і серця, щоб ми впевнено будувати праведне особисте і суспільне життя та всі щасливо досягли спасіння.

Подібно і слова про «воскресіння України», висловлені у силі слова про Христове воскресіння, не можуть виражати лиш якісь пусті мрії. Їм належить стати «подією», яка постане з навернення нашого життя до праведності. Ми не можемо покладатися на когось іншого, крім на живого та правдивого Бога, бо нерозумно деінде черпати сили для життя та боротьби зі злом. Але і не шукати наснаги до життя у воскресінні Христа, не шукати впевненості у Богу – є чистим безглуздям. То ж чому люди, навіть святкуючи Великдень, продовжують цим безглуздям керуватися майже в усіх ділянках сучасного життя?

Загарбницька та геноцидна війна, котру проти Українського народу вже четвертий рік веде московська імперія, є для нас тяжким випробуванням з багатьох аспектів, але вона точно стала теж випробуванням на стійкість нашої віри у воскресіння. Тому ми зобов’язані відважно та витривало йти своєю «хресною дорогою», хоч і не відаємо, куди та як далеко вона нас поведе. Однак, якою б не була наша «Голгофа», останнє слово завжди залишається за Богом. І це слово – життя і воскресіння. Висловлене у воскресінні Христа, воно є не лише запевненням нашої перемоги, але і осудним вироком поразки для агресора.

Зараз є час виразно промовити нашій вірі у силу воскреслого Христа. Це означає, що в ситуаціях, на які не маємо відповіді, ми зберігаємо вірність Божому слову. Віримо не в долю, чи виключно у якісь земні середники, хоч би якими вони не виглядали могутніми, але в те, що Бог в Ісусі Христі продовжує бути з нами навіть дуже складних ситуаціях, їх знає та готовий допомогти.

З нагоди Великодня з усього серця бажаю, щоб Христова перемога над злом, беззаконням і смертю стала джерелом сили та здобутком для тих, хто своїм служінням та ціною власного життя боронить нашу Батьківщину від московської навали. Нехай Всемилостивий Господь утре сльози і потішить засмучені серця всіх, хто поніс втрату найдорожчих, та дасть вічний упокій усім безневинно вбитим та полеглим в боях Героям. Нехай Воскреслий щедро обдаровує духом мудрості, чесності та справедливості тих, кому суспільство довірило владу. А Вас та увесь Український народ нехай скріпляє мужністю та витривалістю у боротьбі за свободу і незалежність аж до перемоги. А вона безсумнівно буде, бо Христос воістину воскрес із мертвих! І нехай милість та благословення Воскреслого Христа буде з усіма Вами. Амінь.

Христос воскрес!

Джерело