Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського у Неділю Самарянки, 18 травня 2025 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії з нагоди прощі зі Стрия на Ясну Гору до Гошева.

Христос воскрес!

Одного разу Ісус, залишивши Юдею через спротив фарисеїв, з учнями пішов до Галилеї. Шляхом туди він проходив через Самарію. Втомлений подорожжю Спаситель присів поряд із криницею яку викопав патріарх Яків. Для людей у напівпустині джерело води було символом життя. І власне тема води та життя творить сюжет подальшої розмови Ісуса з жінкою самарянкою, яку Він там зустрів.

Ця зустріч є повна дивовижних поворотів. Вже те, щоб єврей почав розмову з жінкою, та ще й самарянкою, тоді виглядало неймовірним. Всупереч існуючій неприязні між євреями та самарянами, Ісус першим звертається до жінки і просить її: «дай мені напитися» води. Однак цим проханням Христос бажає подолати здивування і упередженість самарянки та утамувати в глибині її серця спрагу по Божественній правді. Він продовжує розмову пропозицією скритого в його Особі особливого Божого дару «живої води».

Самарянка спочатку не розуміє слів Ісуса, і на обіцянку дати їй «воду живу» запитує: «звідкіля б у тебе вода жива?» Розмова між ними виглядає як суперечка, в якій жінка повертається до своїх численних заперечень та сумнівів. Проте Ісус не лише не відкидає її аргументів, але доповнює їх істинами які ведуть її на «дно» сумління, до визнання правди про себе. В її серці пробуджується спрага отримати цю таємну, але жадану «живу воду».

Остаточну відповідь про «живу воду» Христос дасть на хресті, звідки у світ пролунає його останнє, спасительне для всіх людей: «Прагну»! Ісусу дійсно дошкуляє спрага, але це спрага по спасінню тих, кого шукає собі Отець: людей, котрі поклонятимуться Йому в «Дусі та правді». Його проколотий бік стане джерелом, з якого витече кров і вода, котрі загасять спрагу людства по житті в мирі з Богом. І кожен віруючий у Христа сам стає джерелом, з котрого струменить вода до вічного життя вже тут і зараз!

Спаситель починає діалог з самарянкою саме для того, щоб перетворити її на «живу криницю». Він спонукує її черпати, та вже не з криниці Якова, але з джерела правди, яку виточують його слова. Вони стають живою водою, яка тамує спрагу жінки за повнотою життя, за вічністю з Богом. Бо якраз «бути без Бога» є причиною її життєвих трагедій. Таке буття не прямує негайно до смерті, але приносить у життя хаос і терпіння. Христос хоче відкрити джерело цієї правди у серці самарянки, щоб воно забило ключем води, яка струменить у життя вічне. Вона прийшла по воду з глечиком, але вкінці забула про нього, бо понесла до міста живу воду у своєму серці! Так через її свідчення між жителями міста Сихар почало ширитися поклоніння «Отцеві в Дусі та правді».

Бог є Дух. Це не визначення Божої сутності але вираз Божого впливу на людину. Єдиний за природою Бог є в трьох Особах: Отець, Син та Святий Дух. Отець є Творцем та причиною існування всього сущого. Він кличе нас до буття своїм творчим Словом-Сином, котрий зісланням Святого Духа дарується нам як істинне джерело «живої води», та силою своєї любові і правди обіймає цілу людину. Поклоніння повинно бути в Дусі, котрий проголошує правду об’явлену в Божому Слові. В ньому нам запевнена повнота життя і спасіння скріпленого печаттю вічного Божого миру.

У теперішньому «столітті продуктивності» людина все частіше вважає себе «причиною і виробником» всього. Тому їй важко зрозуміти спасіння як дар. Ми нераз питаємо, що можемо зробити для Бога, для себе, для інших. І лиш той, хто пізнав справжнє «дно» своїх можливостей зрозуміє, що це не є першочерговими. Передовсім важливим є усвідомлення того, що Бог дав нам. Тоді коли люди прагнуть благ, які заспокоїли б їх особисті потреби, найбільшим даром для нас є Святий Дух. Він виливає в наші серця Божу любов, і є тим, хто в нас кличе до Отця.

Відповідь, яку Господь дає самарянці, не є ні складною, ні банальною. Усе, що заспокоїть наші потреби, є даровано у пізнанні Бога, який приходить до нас у Христі. Ісус є тим, хто має що дати, і здатний збагатити людину тут і зараз, а не тільки чимось у якомусь майбутньому. Але Ісус обіцяє не те, чого людина часто прагне. Він не гарантує щастя, обильних благ, та не запевнює життя без болю і страждань. Натомість пропонує самого Себе як джерело життя, а не лише деяке його поліпшення. Потрібно просто визнати і прийняти цей дар, та вірою з нього жити.

В історії зустрічі самарянки з Ісусом віддзеркалюються в певній мірі етапи шляху до пізнання Бога кожною людиною: її пошук, віра та місія з надією відкрити іншим людям Христа. Сьогодні ми живемо у світі, який нас тривожить, або і є до нас настільки ворожим, що іноді перетворюється на світ безнадійних… Того світу, який був до війни, вже нема, а яким він буде ми ще не розуміємо. Багато людей продовжують втрачати життя, здоров’я, а скільки є ще тих, що позбавлені засобів для існування. Як віднайти себе в цьому новому світі, який народжується на наших очах? Звідки нам взяти надію?

Якщо Христос перемінив самарянку з грішниці на проповідницю Божої любові, то наскільки більше благодаті Святого Духа випливає з джерела прославленої Богородиці, яку сам ангел з неба назвав Благодатною, бо у Ній і з Нею є Господь. Якої іншої Матері нашої надії потрібно шукати, як не тієї, яка народила світові Божого Сина і через яку Божественна жива вода наповнює криниці наших сердець? Тому з довірою припадаємо сьогодні перед Гошівською чудотворною іконою Богородиці та усердно благаємо: Наша небесна Заступнице та Допомого, вислухай наші молитви та скороти час воєнного лихоліття. Зупини пекельні зазіхання московської орди. Скріплюй благодаттю, та своїм покровом збережи усіх, хто боронить від неї нашу землю. Будь міццю нашої надії, непохитністю нашої віри та запевненням справедливого миру для нашого Українського народу, бо ми «під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, то ж молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбав нас, єдина, чиста і благословенна». Амінь.

Джерело