У Яворівській ДПІ проведено сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» на тему податкової знижки, під час якої начальник ДПІ Петро Шот нагадав,що крім обов’язку подання декларації про майновий стан і доходи (далі – декларація), у громадян є можливість реалізувати своє право на податкову знижку. Порядок надання податкової знижки визначений статтею 166 Податкового кодексу України.

Податкова знижка надається, якщо у фізичної особи протягом звітного року були втрати на:

– навчання,

– отримання доступного житла за державними програмами,

– оплату допоміжних репродуктивних технологій,

– відсотки за іпотечним кредитом,

– внески на благодійність,

– страхові платежі (внесків, премій) за договорами довгострокового страхування життя,

– пенсійні внески в рамках недержавного пенсійного забезпечення

– тощо.

          Запитання: Хто може отримати податкову знижку?

Відповідь: громадяни України, які офіційно працюють, є платниками податку на доходи фізичних осіб, і мають реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), а саме:

• Той, хто сплачує за своє навчання (наприклад, якщо студент офіційно працює та сплачує податки).
• Найближчі родичі: батько, мати, чоловік, дружина, діти, в тому числі усиновлені. Таким чином, чоловік може отримати податкову знижку за оплату навчання дружини, або мама – за навчання сина.

Дідусь або бабуся, тітка, племінник не мають права на податкову знижку. Цей нюанс слід враховувати при укладанні договору на навчання та заповненні платіжних документів.

Приватний підприємець отримати податкову знижку також не може. Це визначено, зокрема, підпунктом 14.1.170 статті 14 Податкового кодексу України.

Проте, фізична особа-підприємець має право на податкову знижку виключно як фізична особа у разі, якщо є найманим працівником та отримує доходи у вигляді заробітної плати та/або дивідендів  по акціях, емітентом яких є юридична особа, що має статус резидента Дія Сіті.

Таким чином, ще раз звертаємо увагу, що отримати податкову знижку може лише фізична особа, яка отримує офіційно заробітну плату і сплачує з неї податок на доходи за ставкою 18%.

 

        Запитання: Чи має право на податкову знижку військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення?

Відповідь: Ні, не має.

Податковий кодекс України, який регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців, не передбачає звільнення від обкладання податком на доходи фізичних осіб грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

При цьому, згідно з п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями членами сім’ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв’язку з виконанням обов’язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п. п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених ПКУ.

Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 ПКУ.

Згідно з п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, крім випадку, визначеного  п.п. 166.4.4  п. 166.4  ст. 166 ПКУ,  коли  загальна  сума  податкової знижки, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Враховуючи викладене, військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення, не має права на застосування податкової знижки.

Право на податкову знижку має фізична особа, яка є найманою особою, виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.

 

          Запитання: Як надається податкова знижка?

          Відповідь: загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата.

Податкова знижка надається у поточному році за наслідками попереднього звітного податкового року до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації.

Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке  право на наступні податкові роки не переноситься (підпункт  166.4.3. статті 166 Податкового кодексу України).

Тобто, щоб отримати податкову знижку за навчання за 2024 рік, включно до 31 грудня 2025 року ви маєте подати декларацію за витрати за 2024 рік, і держава компенсує вам частину витрат. Якщо ви подасте у 2025 році декларацію на податкову знижку на навчання за 2023 рік, Ви вже не маєте права її отримати.

         Запитання: Чи має право на податкову знижку батько, якщо дитина навчається у іноземному вищому навчальному закладі?

        Відповідь:  Ні, витрати за навчання за кордоном не можуть бути включені до декларації на отримання податкової знижки.

 

          Запитання: Чи має право платник включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом та витрати за навчання дитини одночасно?

           Відповідь: Так, можливо якщо є підтверджуючі документи.

 

         Запитання: Чи має право отримати податкову знижку нерезидент України?

         Відповідь: ні, нерезидент не може отримати податкову знижку.

 

       Запитання:   В якому розмірі ФО – платник ПДФО може включити до податкової знижки суму понесених витрат у вигляді пожертвувань або благодійних внесків, переданих неприбутковим організаціям, та які підтверджуючі документи необхідно надати контролюючому органу?

Відповідь: Фізична особа – платник податку на доходи фізичних осіб має право скористатись правом на нарахування податкової знижки щодо сум понесених витрат у вигляді коштів або вартості майна, переданих як пожертвування або благодійні внески неприбутковим організаціям у разі, якщо такі понесені витрати не перевищують 4 відс. суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.

При цьому така фізична особа – платник податку зобов’язана подати до контролюючого органу разом з річною податковою декларацією про майновий стан і доходи копії платіжних та розрахункових документів, зокрема, квитанції, фіскальні чеки, що ідентифікують отримувача коштів і особу, яка звертається за податковою знижкою, а також копію договору (за наявності).

Підпунктом 166.3.2 п. 166.3 ст. 166 ПКУ, зокрема, визначено, що платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, суму коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, які на дату перерахування (передачі) таких коштів та майна відповідали умовам, визначеним п. 133.4 ст. 133 ПКУ, у розмірі, що не перевищує 4 відс. суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.

Згідно з п. п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ копії зазначених у п. п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ.

У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.

Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до цього Кодексу та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

При цьому п. 729.1 ст. 729 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) передбачено, що пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема, грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою ст. 720 ЦКУ, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви (п. 729.2 ст. 729 ЦКУ).

До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом (п. 729.3 ст. 729 ЦКУ).

Відповідно до п. 5 ст. 719 ЦКУ договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

відповідно до п. 1 ст. 639 ЦКУ договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (п. 1 ст. 640 ЦКУ).

Таким чином, лише у разі декларування права на податкову знижку на суму коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань неприбутковим організаціям, одним із підтверджуючих документів, які необхідно надати платником податку контролюючому органу, є копія договору про пожертву. При здійсненні благодійних внесків неприбутковим організаціям такої вимоги законодавством не передбачено.

 

З 1 жовтня 2025 року набрали чинності зміни щодо марок акцизного податку та ліцензування

 

Яворівська ДПІ інформує щодо внесення змін Законом України від 16.07.2025 № 4536-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» (далі – Закон № 4536), зокрема до Закону України від 18.06.2024 № 3817 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

 

Законом № 4536 уточнено пункт 226.11 статті 226 Податкового Кодексу Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а саме: ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування фізичними особами немаркованих у встановленому порядку алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, крім випадків, визначених частиною другою статті 376 Митного кодексу України, забороняються.

За порушення вимог цього пункту суб’єкти господарювання та фізичні особи несуть відповідальність згідно із законом.

Аналогічну норму додано до Закону № 3817, а саме: статтю 69 доповнено частиною другою.

Також до Закону № 3817 внесено наступні зміни:

В частині четвертій статті 2 закону № 3817 законодавець уточнив, що дія цього Закону не поширюється на здійснення діяльності, у тому числі операцій з ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України продуктів, що містять нікотин, призначених для сприяння припиненню вживання тютюну, що класифікуються за кодом 2404 91 10 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Частину дев’яту статті 15 «Основні вимоги до операцій з ввезення на митну територію та вивезення за межі митної території України спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу» та частини з першої по третю  статті 18 «Основні вимоги до операцій з ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України алкогольних напоїв» викладено в новій редакції, зокрема уточнено хто має право здійснювати реекспорт спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, операції з ввезення на митну територію України, з повернення раніше ввезених на митну територію України або поміщення в митний режим реекспорту сидру та перрі (без додавання спирту).

Уточнено частину п’яту статті 28 «Основні вимоги до зберігання пального суб’єктами господарювання, які здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки», а саме: «у споживчій тарі» замінили «у споживчій тарі, тарі споживача та поворотній тарі (газових балонах)».

Внесено зміни у частину першу та другу статті 30 «Основні вимоги до операцій з ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України пального», а саме: додано важливе уточнення, що операції з ввезення на митну територію та вивезення за межі митної території України пального, поміщення пального у митні режими імпорту, реімпорту, експорту, переробки на митній території, переробки за межами митної території, здійснюється за наявності у суб’єкта господарювання, ліцензії на право виробництва пального або на право зберігання пального, або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, або на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, або на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним, або на право роздрібної торгівлі пальним, крім пального виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно, адже відповідно до частини 3 статті 29 закону № 3817, суб’єкти господарювання здійснюють оптову або роздрібну торгівлю пальним виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального. Отже, даним уточненням привели у відповідність статтю 30 до статті 29 Закону № 3817.

Також в абзаці восьмому пункту 7 частини четвертої статті 34 слова «кадастровий номер земельної ділянки, на якій вирощується тютюн та зберігається тютюнова сировина, – для ліцензій на право вирощування тютюну або на право ферментації тютюнової сировини» замінили на «кадастровий номер земельної ділянки, на якій вирощується тютюн, – для ліцензій на право вирощування тютюну; поштова адреса місця зберігання тютюнової сировини (у разі відсутності поштової адреси місця зберігання тютюнової сировини – кадастровий номер земельної ділянки, на якій зберігається тютюнова сировина)».

В абзаці восьмому пункту 7 частини четвертої статті 35 слова «кадастровий номер земельної ділянки, на якій зберігається пальне» замінили на «кадастровий номер земельної ділянки, на якій зберігається пальне (у разі відсутності поштової адреси місця зберігання пального)».

Зазначені зміни дають можливість суб’єкту господарювання при отриманні ліцензії на право зберігання тютюну або пального у разі наявності поштової адреси місця зберігання тютюнової сировини або пального не зазначати кадастровий номер. Попередня редакція вимагала і те і інше.

Статтю 42 «Право на отримання ліцензії» доповнено новими частинами тринадцятою і чотирнадцятою відповідно до яких:

13. Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розрахунок розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, здійснюється відповідно до даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, шляхом ділення сумарно нарахованої заробітної плати, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення);

14. Розмір загального місячного оподатковуваного доходу суб’єкта господарювання, зареєстрованого як фізична особа – підприємець, що не має найманих працівників, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розмір загального місячного оподатковуваного доходу суб’єкта господарювання, зареєстрованого як фізична особа – підприємець, що не має найманих працівників, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

За недотримання вимог передбачено відповідальність пунктами 49 і 50 частини другої статті 46, а саме:

49) факт невідповідності розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, розміру, визначеному частиною тринадцятою статті 42 цього Закону, протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, встановлений контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання вимог цього Закону та зафіксований в акті такої перевірки;

50) факт невідповідності розміру загального місячного оподатковуваного доходу суб’єкта господарювання, зареєстрованого як фізична особа – підприємець, що не має найманих працівників, розміру, визначеному частиною чотирнадцятою статті 42 цього Закону, протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, встановлений контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання вимог цього Закону та зафіксований в акті такої перевірки».

Також Закон доповнено статтею 72- прим.1, якою уточнюється право на здійснення операцій з ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України товарів (продукції) та інші особливості застосування деяких статей цього Закону.

Змінено також пункт 21 частини другої статті 73, а саме: буде відповідальність не лише за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу), який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД, окремо чи в наборах, а також за їх безоплатне розповсюдження:

– 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (на сьогодні – 24 тис. грн).

Зазначені зміни набирають чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування, враховуючи що Закон № 4536 опубліковано 03 вересня 2025 року, зміни набувають чинності з 01 жовтня 2025 року.

 

Джерело