Ми, християни, часом повинні переглядати своє духовне життя. Ми не можемо колекціонувати добрі діла, надіючись, що через те отримаємо якийсь привілей в очах Господа Бога. Можливо, в очах людей — так, але в Бога — ні. Ми повинні справді щодня іти за Христом. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своїй проповіді до вірних у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві у 12-ту неділю після Зіслання Святого Духа.

Говорячи про життя вічне, проповідник звернув вагу, що його неможливо отримати в такий самий спосіб, як ми маємо якусь річ, як ми маємо якесь знання, чи маємо яке-небудь благо, яке належить до цього сотвореного світу.

«Мати життя вічне, — переконує він, — означає жити життям самого Бога. Замало є лише полягати на власні, навіть добрі, діла, які так потрібно нам чинити. Щоб бути досконалим, тобто жити божественним, дарованим нам життям, треба вірити в Бога».

Тому каже Христос: «Продай усе, що маєш, будеш мати скарб на небі, а тоді приходь і йди за мною».

«Необхідна своєрідна революція у стосунках зі світом, з самим собою, яка відбувається після певної революції у стосунках людини з Богом. Людина повинна залишити все те, що має вона, щоб отримати все, що має Бог. Жити життям вічним означає бути причасником цього вічного божественного життя, яке подається людині, що вірує. А тоді все міняється, тоді наші добрі вчинки, сповнення Закону, заповідей Божих є лише виявом, свідоцтвом тієї вічності, яку віруюча людина носить у собі. І тому життя християнина є свідоцтвом, свідченням про те вічне життя, яке Господь Бог хоче нам дати як дар, дар своєї любові і свого милосердя», — вважає Предстоятель.

Народна мудрість каже: «Ким він тільки не був, але так ніким і не став».

«Тобто, що він у своєму житті тільки не робив, де він тільки не був, чого не старався навчитися, але так ніким і не став. Бо замало є мати щось, треба бути кимось. А один старший чоловік казав: „Замало мати добру медичну опіку, треба бути здоровим“. Можна отримати чудову, блискучу освіту і лишитися дурнем. Можна мати великі земні багатства, а бути ницим і убогим. Не завжди те, що маєш, допомагає тобі бути кращим», — пояснив Глава Церкви.

Вірити в Бога, наголосив БлаженнішийСвятослав, означає цілковито довіряти Йому, бути певним, що той скарб, про який сьогодні нам каже Христос, є більш реальний, ніж те, що сьогодні я маю у моїх руках.

Сповнення тих євангельських слів Предстоятель, за його словами, побачив в одній маленькій парафії на Черкащині.

«Наша громада, — розповів архиєрей, — копійка до копійки збирала кошти, щоб почати будівництво храму. Священник був дуже гордий, задоволений, що вони змогли купити блоки для того, щоб покласти їх у фундамент майбутньої церкви. Коли почалась війна, прийшли волонтери і кажуть до отця: „Отче, віддайте ті блоки для того, щоб ми заблокували аеродром, на якому є небезпека висадки ворожого десанту“. Священникові треба було ризикнути. Важко було це все здобути. Волонтер далі каже: „Отче, як буде Україна, ми вам самі цей храм збудуємо. А як не буде України, та церква вже нікому тут не буде потрібна“. Знаєте, священник віддав все. Можливо, нарікали його парафіяни, але він віддав усе, щоб бути, щоб наш народ міг бути навіть тоді, коли хтось нам забирає право на життя».

Цікаво, що ця парафія, додав він, по-людськи кажучи, відбулася по-новому. Подвір’я порожнє, немає нічого, окрім маленької каплички, але є жива громада людей, які готові все, що мають, віддати, щоб посвідчити свою віру — віру в Бога і віру в Україну.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело