«Спочатку було дуже важко для мене, я думала, що не справлюся, особливо, коли мені сказали, що я буду навідником машини. Це були істерики, сльози, тому що я ніколи не мала справу з “залізом”. Але навчання та мої старання – і все почало вдаватися».

«Я була старшою групи, в якій 16 хлопців. Спершу вони поставились до мене не дуже серйозно, але коли побачили мене в роботі, в стрільбі – то усе стало на свої місця і вони чітко виконували усі мої накази».

«Синок каже: я буду, як мама… ».

Марія, навідниця БРДМ-2 в інтерв’ю для «Воїн. Передова» про те, як вона опановувала свою професію, як говорить з дітьми про війну та чому ЗСУ – це одна велика родина.

Джерело