Лінія фронту на півночі Харківщини нині проходить по лінії кордону з російською федерацією. У звільнених прикордонних населених пунктах постійно чутно роботу артилерії, танків, доноситься звуки роботи стрілецької зброї — окупанти сподіваються на реванш.

Відхід російських окупаційних сил з прикордонних територій на півночі Харківщини був швидкий та хаотичний, про що свідчать покинуті техніка та боєприпаси. Українські оборонці, фактично, зайшли на плечах противника, вибивши його за державний кордон. Але повертатися додому мешканцям, які евакуювалися, ще зарано: у цьому районі тривають стабілізаційні заходи, крім того росіяни продовжують артилерійських вогнем руйнувати наші села.

“Ми вийшли відразу за село, щоб не наражати його на небезпеку і підійшли на мінімальну відстань до кордону. Останній обстріл був півгодини тому. Обстріляли одну з наших рот з танка. Росіяни накопичують сили на кордоні. Техніка під’їжджає до нього, відстрілює боєкомплект і уходить. Коли вони намагаються перетнути кордон, то ми даємо відсіч”, — розповів гвардієць “Агроном”.

Наразі українські оборонці займаються облаштуванням нових позицій. Вони намагаються максимально убезпечити звільнені населенні пункти від повторної окупації.

“Коли заходили, бачили дуже багато наляканого мирного населення. Люди сильно раділи, що цей населений пункт був звільнений від російських військ. — ділиться гвардієць “Оплот”. — До цього ми утримували Прудянку, знаходились там протягом трьох місяців. У нас було дуже багато [вогневих] контактів з противником, стрілецькі бої, артилерійські дуелі. Після цього ми пішли у наступ. За два дні пройшли населені пункти: Цупівку, Токарівку, Нову Козачу. На даний момент закріпились у районі Козачої Лопані”.

Офіцер зізнається: те, що все ж таки вдалося пробитися вперед — дуже мотивує, позитивно впливає на бойовий дух та настрій. Але побачене та почуте у звільнених селах крає серце:

“Місцеві розповідають про численні випадки викрадення та катування людей. Окупанти раз на тиждень обходили кожен будинок, виясняли, хто звідси втік. Вибратись на нашу територію було неможливо. Виїхати в росію можна було за гроші. Тут знаходились росгвардія, так звана “міліція ЛНР”, найбільш жорстко та презирливо до місцевих ставились найманці з Осетії. Вже під час стабілізаційних заходів були виявлені також колаборанти, які постачали противнику інформацію, щодо інфраструктури Харкова, місця знаходження підрозділів українських військ”, — пояснює “Оплот”

Весь час окупації у районі Козачої Лопані не було електрики, газу. Мобільний зв’язок є лише в окремих місцях — тут їх називають “телефонними будками”. Але користуватися такою можливістю було небезпечно: росіяни відбирали телефони, ламали сімки, могли потягнути “на подвал”, звинуватити у допомозі українським військам.

Сьогодні до прикордонної зони потяглися волонтери, парамедики, продовжується евакуація населення через постійні обстріли та наближення холодів. Тим часом люди вірять, що це не на довго, і що завдяки мужності та професіоналізму наших військових мир повернеться до їхніх осель.

Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України

Джерело