Говоримо про вдячність у контексті недільного Слова Божого. 
“І сталося, як ішов Ісус до Єру­са­лима, то проходив через Самарію і Га­лілею. І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека. Вони піднесли голос, гукаючи: «Ісусе, Наставнику, помилуй нас!» Побачивши їх, Він сказав: «Пі­діть і покажіться священикам». І сталося так, що коли вони йшли, — очистилися. Один з них, побачивши, що ви­дужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом, упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарянин. У відповідь Ісус сказав: «Хіба не десять очистилося? А де ж де­в’ять? Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець?» І сказав Він йому: «Підведися і йди; твоя віра тебе спасла» (Лк. 17, 11-19)

В Євангелії проказа набуває символічного значення, вона є символом, знаком хвороби, яка є в душі людини. Існує багато симптомів і причин виникнення цієї недуги, яка спочатку може бути прихованою, але згодом проявляється назовні. Найбільш небезпечною лепра є в духовному значенні, адже її викликає гріх. Результатом душевної прокази є виключення людини з суспільства.

Для кожної людини є надзвичайно важливим бути вдячним Господу в час випробувань, час Хреста. Хоча Хрест є певним обмеженням, знаком нашої слабкості, але одночасно Хрест допомагає глибше відкривати Бога, визволяє нас від прокази гріха.

Не забуваймо дякувати Господу навіть у критичній ситуації.

Джерело