НАСПРАВДІ, якщо Небензя на повному серйозі каже про комах у березні – його дійсно хтось вкусив і йому негайно потрібна серйозна клінічна допомога. Хвороба прогресує, адже він неодноразово ніс різноманітну маячню з головної міжнародної трибуни.

А з цією комариною нісенітницею ще 3 вересня виступав начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту генерал-лейтенант Ігор Кирилов. А розповсюдив цей фейк головний пропагандистський смітник – RT.

Вже за п’ять днів, 8 вересня, він був спростований. Але наприкінці жовтня Росія знову повернулася до ООН зі своїми американськими комарами. 

Тому, доведеться повертатись до спростування. Отже, новина RT, на яку посилався Небензя, заснована на запатентованому «винаході» домашнього винахідника Мілла Калверта зі штату Вірджинія, а заявником (і правонаступником, якому було видано патент) є «TMARS Associates, Trustee for Toxic mosquito aerial release system CRT Trust».

Патентні документи, на які посилався в ООН Небензя, не виявляють жодного зв’язку з урядом США, військовими або будь-якими іншими офіційними організаціями. І немає жодних доказів того, що Пентагон придбав, розгорнув або використовував TMARS.

Отже, як бачимо, з HIMARS у Москви не дуже виходить. Тому вона перекинулася на TMARS. Схоже, боротьба з американськими біолабораторіями надалі триватиме в рамках «декомаризації США». Щоправда, ані Кирилов, ані Симоньян, ані Небензя так і не пояснили за якою ознакою березневі американські комарі на Херсонщині обирають своїх жертв, адже, якщо вірити Путіну, «українці та росіяни один народ».

Тоді ж, коли вони літали над півднем України, росіяни розпилювали і фейки «аерозолями з Bayraktar», а також  знаходили кров «слов’янського етносу» для німців. А у серпні Кирилов взагалі «побачив чітку тенденцію того, як українці у партнерстві з США вивчали чуму свиней, через що у світі відбувся спалах віспи мавп».

До речі, може Небензі знадобиться: у Калверта ще є патенти на «кулю, що викликає інсульт», «систему L-подібної платформи для жіночих грудей», «зброю миттєвого заклеювання очей» і багато іншого, гідного трибуни Радбезу ООН.

Путін дуже хоче на Балі

29 жовтня Росія «на невизначений термін» припинила свою участь у домовленості про розблокування південних портів України для експорту продовольства, укладеного за посередництва ООН і Туреччини.

Приводом назвали «масовані авіаційний і морський удари по кораблях РФ, що чергували в районі зернового коридору».

Цікаво, як змінювались версії Москви. Спочатку МЗС РФ наполягало на тому, що «після атаки не можна забезпечити безпеку цивільних суден, що вивозять зерно». Однак, ця версія не пояснювала, яка, власне, небезпека загрожує цивільним судам, адже за даними МО РФ, вони не постраждали під час атаки на Севастопольську бухту.

Тому наступного дня з’явилась інша версія. У поширеній заяві Міноборони вже йдеться, що «безпілотники були запущені в районі Одеси і частину шляху рухалися «зерновим коридором. Один безпілотник був запущений з судна, що вивозить зерно».

НАСПРАВДІ, не суботня, а саме недільна заява вже повністю відповідає тому, що раніше казав Путін про зернові коридори. «Якщо з’ясується, що вони використовуються для здійснення терористичних актів, то, звичайно, це поставить під велике питання їх подальше функціонування», – попередив він ще 14 жовтня.

Натомість Росія замість українських 2 мільйонів (!) тон прямо зараз ласкаво запропонувала свої півмільйона тон зерна, але протягом чотирьох місяців. Очільник МЗС України Дмитро Кулєба назвав це «російським піаром на голоді для мешканців Алжиру, Ємену, В’єтнаму, Бангладеш».

А голова ОПУ Андрій Єрмак дії Росії вважає «примітивним шантажем», який був до цього: ядерним, енергетичним, про «брудну бомбу», з яких сміється весь світ, та «вигадані теракти на власних об’єктах…».

Дуже схоже, що «призупинення зернової угоди» з боку РФ насправді має лише дві мети. Перша – тактична: вчергове звинуватити Україну у «тероризмі». Друга – стратегічна: пошантажувати світ. Хоч чимось. Кремль намагається перед самітом G-20, який пройде 15 – 16 листопада на Балі, сформувати бодай якісь переговорні позиції Путіну (або тим, хто поїде від нього).

Інших причин у світових лідерів зараз про щось предметно розмовляти з диктатором немає. Адже знають: голодні мешканці Алжиру, Ємену, В’єтнаму, Бангладеш його хвилюють менш за все. Він просто дуже хоче на Балі. Хоча й приховує це за гебістсько-кокетливим «я подумаю, можливо поїду». Інших нагод у «лідера світового антиколоніального руху» зустрітися з кимось зі справжніх світових лідерів наразі немає.

Пригожин вирішив боротись з фейками в YouTube

І наостанок про Пригожина, якого останнім часом стало дуже багато у медійному полі. 30 жовтня він вирішив розібратися з цим полем особисто, вимагаючи заблокувати не багато, не мало, а весь YouTube.

Засновник ПВК «Вагнера», яка вже є повноцінною армією з артилерією, танками, штурмовиками та навіть авіацією, направив до Генпрокуратури РФ заяву, в якій стверджує, що «YouTube веде інформаційну війну, спрямовану на очорнення образу Росії в очах користувачів».

За його словами, на YouTube «розповсюджуються фейки, публікується русофобський контент, заклики до повалення влади в РФ та інші деструктивні матеріали». Пригожин також закликає розглянути питання про визнання всієї діяльності Google у Росії «небажаною».

НАСПРАВДІ, те, що король найманців загрався навіть більше ніж Кадиров, розуміють вже й у Москві. Якщо «дон» давній головний біль, то «кухар Путіна» – новий.

У його заяві про YouTube можна знайти відлуння останньої «валдайської» промови шефа: про сприйняття Росії на міжнародній арені, вплив на суспільство всередині країни. Дуже схоже, що Пригожин все ж вирішив капіталізувати свій імідж (як йому здається) «рятівника Росії в Україні» і мітить у велику політичну пісочницю. Навіть демонстративно бізнес-центр «Вагнер» відкрив у Санкт-Петербурзі, при тому, що його ПВК знаходиться поза правовим полем Росії.

Напарників у Пригожина поки що небагато. Кадиров, який публічно вихваляється, що зняв з посади генерала Лапіна (МО РФ принизливо мовчить), та декілька «воєнкорів», які навіть не приховують того, що їх фінансує «Дорогий БРАТ!».

Про Пригожина ми ще багато чого почуємо. Тому варто згадати, що ще кілька років тому він був маловідомою і головне – свідомо малопомітною людиною в російському істеблішменті.

За кілька років його прізвище, як пише Carnegie Endowment for International Peace, обросло численними міфами, причому не тільки в Росії, а й на Заході. Пригожина стали вважати могутньою фігурою, дуже близькою до Путіна, людиною, якій доручають найделікатніші речі – створення ПВК, втручання у закордонні вибори за допомогою фабрики тролів, експансію до Африки.

Прізвисько «кухар Путіна» лише підкреслювало цю близькість – кому ж правитель найбільше довіряє, якщо не своєму кухарю?

Міфи про «таємничого кулінара» вдало наклалися на загальні уявлення про дії російської влади – каламутять воду на виборах в інших країнах, формують суспільні настрої за допомогою інтернет-тролів, таємно спрямовують у різні кінці світу війська, найманців, політконсультантів. Гібридна війна та гібридна держава, як вона є, і Пригожин їх символ та бренд.

Дуже близькою до Путіна людиною Пригожина не назвеш – він не служив із ним у Німеччині, не працював у пітерській мерії, не займався дзюдо і не входив до кооперативу «Озеро». Вони познайомилися лише на початку нульових. Пригожин обслуговував заходи Кремля в Санкт-Петербурзі, згодом у Москві, потім пішли великі постачання провізії до держустанов. Бізнес досить великий, але його не порівняти з оборотами компаній, пов’язаних із тими ж Ротенбергами та Ковальчуками.

Інша справа, що Пригожин справді намагався стати ближчим до Кремля у передбаченні його бажань та пропозиції своїх послуг. Фабрика тролів в Ольгіно створювалася спочатку для боротьби з російською опозиційною активністю у соцмережах – працювала вона досить незграбно, розміщувала однакові коментарі, використовували акаунти без фотографій.

Ті ж працівники «фабрики тролів» навряд чи мали якийсь помітний вплив на вибори в США з однієї простої причини: щоб сіяти сумніви в лавах американських виборців, потрібно добре знати англійську мову та політичну ситуацію, а послуги таких людей коштують дорого. Пригожин ніколи не платив своїм робітникам багато.

Але ситуація вийшла парадоксальна – незграбну роботу його тролів у Кремлі швидко помітили, адже саме вона і набула широкого розголосу, а значить, досягла мети. Про тролів та хакерів з РФ заговорили у світі, Кремлю така інформація сподобалася: «ми впливаємо».

Розвінчати міф про всесильного Пригожина до недавнього часу було досить складно. Адже він добре вписувався у всі стереотипи, які Кремль сам і створював. Туманні натяки на «ввічливих людей у Криму», «донбаських шахтарів», «хакерів-добровольців», «воєнторги»… Роль нібито хитрого трикстера, про якого усі знають, але ніхто не може спіймати, Кремлю подобалася.

«Кухар Путіна» прийняв цю роль і тепер грає її відкрито і вже з публічним задоволенням. Пригожин тепер робитиме все, щоб закріпити по-справжньому свій образ людини з найближчого оточення Путіна.

Ще деякий час йому вдасться задурити голову. Але недовго. Його, колись така «високопрофесійна ПВК», завдячуючи ЗСУ, вже комплектується зеками і через білборди. Далі буде. 

А з YouTube у нього, як і з Україною – нічого не вийде. Але поспостерігати за черговим авантюристом в історії Росії – цікаво. Долі у них були різні. Кінець один. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело