НАСПРАВДІ, ця ідея вже давно втілюється ненависними для Росії американцями, які мають у складі власної армії подібні структури, які входять на зайняту територію відразу слідом за військом (а найчастіше поруч з ним) і беруть на себе управління всією цивільною інфраструктурою.

Більш того: зараз, через цифрові технології американський корпус цивільних фахівців веде облік усіх місцевих спеціалістів, на яких потенційно може поширитися інтерес армії США. А тому на руках у них уже в момент входу до зайнятого міста є списки всіх, кого треба рятувати та захищати.

З огляду на кількість «нещасних випадків» серед колаборантів, жодного цінного фахівця серед них Росія для себе не знайшла.

Інший аспект російської військової гуманітарки. Весь світ, починаючи з 24 лютого, спочатку мав нагоду оцінити рівень забезпечення «другої армії світу», а зараз  – вже мобілізованих до неї. Тому всі розмови в МО РФ про «гуманітарні війська, які доставлятимуть населенню на звільнених територіях продукти та предмети першої потреби»  – це насамперед, про нові статті видатків, і відповідно, бюджетних «розпилів». 

Є й інший, за великим рахунком, формальний аспект створення «гуманітарних військ». Він викликаний небажанням МО РФ розлучатися з мобілізованими, які оберуть альтернативну службу.

Поправки до відповідного закону прийнято цього тижня. Зважаючи на все, чисельність такого альтернативного контингенту може бути досить великою, але уникнути участі в війні їм все одно не вдасться. Разом із озброєними загарбниками «альтернативники» будуть тероризувати окуповане населення. Не фізично, а морально – змушуючи брати участь у виставах про російське милосердя.

Проте, головне у цій історії те, що якщо ці розмови почалися, то Москва визнала, що свою головну битву в Україні – за мозок «простих українців, яких треба просто звільнити від київсько-вашингтонського режиму», вона програла вщент. 

І жодними «військово-гуманітарними військами, що роздаватимуть воду та їжу», реваншу за цей програш вже не взяти.

Росія перетворюється на суцільний армійській табір

З цієї ж серії і початок другого епізоду вже предметних розмов про необхідність переходу до дворічної строкової служби в російській армії. Вперше, нагадаємо, про це заговорив сенатор від окупованого Криму Джабаров 20 жовтня.

За два тижні, здається, це питання вирішено. Про повернення дворічної служби на тлі війни в Україні заявив 3 листопада заступник голови комітету Держдуми з оборони Швиткін. За його словами, це «пов’язано з необхідністю надійно закріпити отримані під час навчання навички». 

Пєсков заявив, що вирішальною, щодо терміну служби, буде думка Шойгу. Якою вона буде на тлі мобілізованих 300 тисяч, можна не сумніватися.

Рада Федерації також вже напоготові. 

НАСПРАВДІ, дворічний термін служби – не просто збільшення часу у чоботях з 365 до 730 днів. Це повна зміна концепції військового ланцюжку Росії, яку розірвала Україна.

По-перше, знижується навантаження на військкомати, що дозволяє перерозподілити їх «потужності» на продовження гібридної мобілізації, яка тепер в РФ всерйоз і надовго.

По-друге, і найголовніше – два роки служби дозволяють зняти заборону на участь строковиків у бойових діях. Пропаганда просто отримає новий темник, згідно з яким строковик після півроку служби стає «професіоналом» з усіма відповідними наслідками. Тобто воюватимуть тепер усі. А не вистачить – призвуть і мобілізують скільки треба.

По-третє, фактично, Росія перетвориться на армійській табір зі звичними з радянських часів «дідами і духами». Тобто знищення росіян набуде промислових масштабів. І перехід на дворічний термін служби з наступного року – показове ставлення Путіна до знищення власного народу. 

Наприклад, лише 3 листопада стало відомо, що суд в окупованому Севастополі визнав загиблими 17 людей із військової частини, в якій служили моряки з крейсера «Москва».

Справи, щодо яких опубліковано рішення — про визнання громадян «безвісно відсутніми або про оголошення померлими». 16 справ було розглянуто у червні-серпні, ще одну – у вересні. Щодо 12 справ рішення вже набуло чинності.

Серед позивачів є однофамільці загиблих моряків, про яких повідомляли ЗМІ, у тому числі Єгора Шкребця, Віталія Бегерського, Данила Герка, Івана Франтіна та Леоніда Савіна.

Дмитро Шкребець, батько Єгора Шкребця, підтвердив «Агентству», що його сина визнали загиблим. «Пройшли закриті суди за заявами батьків про визнання зниклих синів загиблими. Всі решта зниклих моряків, батьки яких такі заяви не писали, автоматично визнаються загиблими через 6 місяців», — написав він.

Нагадаємо, за офіційною версією Міноборони РФ, на крейсері «Москва» загинув лише один моряк, а 27 зникли безвісти. 

А яку інформаційну війну вели в Росії навколо їх загибелі! Не стільки навіть з Україною, скільки з батьками загиблих. Тому російський військовий табір буде так само закритим для правдивої інформації.

У Держдумі заговорили про «міністерство пропаганди»

Депутат Держдуми від Забайкальського краю генерал у відставці Гурульов заявив 3 листопада, що у Росії для ведення інформаційної війни було б добре створити окреме міністерство інформації та пропаганди.

Воно, на його думку, мало б «замкнути на собі все: від інформаційного протистояння до фейкометів».

НАСПРАВДІ, якби Гурульов був більш освіченим, то запропонував би назвати нове відомство «Міністерством правди». Звучало б актуальніше.

Бажання створити ієрархічну структуру для того, щоб керувати мережевим об’єктом – це дуже по-радянськи. У те, що кожен користувач інтернету – це не тільки споживач, а й виробник інформації, і керувати такою системою відомчими наказами неможливо, в Росії, здається, не вірять.

Тим паче, що досвід знищення свободи слова через «Правий сектор» в Росії вже щонайменше 10-річний. (В реальності набагато більший, достатньо згадати розправу з «НТВ» ще у нульових роках).

В Росії й досі керують «гурульови», які вірять, що час можна зупинити адміністративними рішеннями. 

Але проблема не у безплідному намаганні керувати інформацією, а в тому, що в Росії втрачена здатність влади виробляти сенси. Жодного сценарію майбутнього, крім повернення у радянське минуле, Росія запропонувати не може. 

Тому вона програватиме у геокультурній боротьбі (частиною якої є й інформаційна) будь-кому, навіть не сумнозвісним англосаксам. І жодним міністерством пропаганди цього не змінити.

Тінь народної єдності імперії

І наостанок про День так званої народної єдності, який відзначається у РФ 4 листопада.  Державні соціологи, звісно, заздалегідь підготували дослідження, за результатами якого в Росії відчутно зросла частка тих, хто відчуває згуртованість суспільства. Якщо торік лише третина росіян відповіли, що народна єдність у них є (31%), то сьогодні цю думку поділяють вже 56%.

Вони аргументують свою позицію ставленням Заходу до Росії, війною з Україною та мобілізацією (таких 28%). Але найцікавіше, що при цьому у молоді 18-24 років питання про джерела згуртованості росіян викликало найбільше труднощів: не зміг відповісти на нього кожен другий (53%).

НАСПРАВДІ, це і є реальний показник майбутнього Росії, а не вікова категорія 60+, яка й пишається єдністю росіян у справі вбивства українців.

Цікаво, що починався День народної єдності росіян з їх розколу. Адже у перші роки його проведення (з 2005 року) він асоціювався виключно з проведенням «русских маршей», що організовували крайньоправі та неонацисти.

Але Кремль перехопив їхні гасла та оформив у доктрину «русского мира, який має розширюватися». .

Путін почав трактувати «єдність» суто імперськи. Згадаємо лише його статтю «Про історичну єдність росіян та українців».

І це архаїчне по суті мислення стало ідеологічною основою повномасштабної війни проти України. Однак спроба розвернути історію в навспак дало несподіваний ефект, який сформулював секретар Радбезу України Олексій Данілов. «Кремль у стадії втрати контролю. Влада в РФ стрімко переходить до рук кримінально-терористичного угруповання, силові функції делеговано кадирівським каральним загонам та пригожинським зекам. РФ перетворилася на типову failed state. Далі – дестабілізація, демонтаж, депутинізація».

Зараз багато хто вважає війну в Україні останньою фазою розпаду СРСР.  

У будь-якому випадку поразки армій Шойгу і Пригожина в Україні все більше підриватимуть довіру і до імперської пропаганди, яка, відзначимо, також здавалася непереборною напередодні програшів імперії у російсько-японській та Першій світовій війнах. 

4 листопада Путін зустрінеться з істориками і, напевно, вчергове розповість їм щось на тему «моя боротьба» за єдність з українцями. 

Нехай розповідає. Кожна війна імперії лише наближає кінець самої імперії. Так було. І так буде.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело