Коли читаю новини кримських і севастопольських ЗМІ – просто серце тішиться від того, як добре все складається у всіх сферах. Але варто вийти з дому, як жорстока реальність нагадує про війну, що вирує за кілька сотень кілометрів звідси. Чому російські чиновники на півострові з усіх сил вдають, ніби нічого особливого не відбувається?

«Чули, нашим захисникам будуть землю безкоштовно роздавати біля моря», – говорить мені при зустрічі сусідка Віра Іллівна. «Яким захисникам?» – машинально перепитую я і бачу в її очах не лише подив, а й підозру в «неправильній політичній орієнтації».

«А де вони цю землю знайдуть? Адже немає її, вільної біля моря, вже багато років, як немає», – зустрічним питанням я намагаюся відійти від небезпечної теми. Пенсіонерка лише знизує плечима: «Звідки мені знати? Сказали, що дадуть, значить, є земля».

У її відповіді, як у кривому дзеркалі, відображається вся суть відносин російської влади з кримським «електоратом»: перша несе повну нісенітницю і відправляє за ґрати всіх, хто з цим не згоден, другий, найчастіше, навіть не здогадується, що на вухах у нього локшина.

Прогулянки в гущавині «развесистой клюквы» кримської пропаганди

Вираз «развесистая клюква» (укр. буквально – розлога журавлина), на думку дослідників, з’явився на рубежі XIX-XX століть як усний жарт, що висміює безглузді уявлення іноземців про Росію. Об’єктом жарту був іноземець, що описує журавлину як велике дерево. (В українській мові немає повного відповідника цього фразеологізму; якщо говорять про якусь нісенітницю, зазвичай вживають вираз «на вербі груші» – перекл.)

Однак російським жартівникам було невтямки, що, на відміну від російської мови, в англійській не існує окремого слова для позначення калини. Через подібність червоних їстівних ягід, що зовні нагадують ягоди журавлини і мають схожий смак, калина звичайна по-англійськи називається «розлога журавлина» (англ. highbush cranberry), «журавлиновий кущ» (англ. cranberry bush) і «журавлинове дерево» .

У сьогоднішньому Криму в чагарниках розлогої журавлини російської пропаганди доводиться прогулюватися жителям анексованого півострова. І їм зовсім не до жартів. Ось, наприклад, про що пише близький до російського уряду Криму сайт «Крыминформ».

«Земельні наділи учасникам СВО з Криму видаватимуть в республіці безкоштовно»,  – інформує сайт. Спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов сказав, що ділянки виділятимуться із земель державної форми власності. Про те, що, крім непридатних ділянок, узяти цю землю ніде, я вже згадував.

«Держрада Криму вирішила націоналізувати компанію «Мегабуд», – пишуть пропагандисти. І жодного слова про те, що в російському законодавстві навіть такого поняття, як «націоналізація», немає. А ось у кримінальному кодексі є поняття «грабіж» – це відкрите захоплення чужої власності.

У руслі політики партії та уряду тримається місцевий проросійський сайт «Новый Севастополь». «Більше ніж на 11 млрд рублів планується збільшити доходи бюджету Севастополя наступного року» – стверджує заголовок однієї з новин. При цьому про те, звідки чекають на надходження, сайт не пише. Раніше в листопаді російський парламент міста в першому читанні затвердив бюджет міста з дефіцитом 4,5 млрд рублів. Бюджет глибоко дотаційний – 58,6% коштів надійдуть із російського федерального бюджету. Ще дефіцитніший бюджет, до речі, ухвалили і в Криму.

Інший рупор російської пропаганди – сайт Forpost – перейнявся проблемами української національної ідеології. Стаття називається «У Севастополі знайшли перший камінь у фундаменті української національної ідеології». Як стверджують місцеві історики, «нинішні проблеми України» пов’язані з тим, що один із засновників сучасної історіографії України Микола Костомаров, несправедливо позбавлений спадщини, «матеріалізував своє розчарування та образу на несолодку долю байстрюка у форму неприязні до російської монархії та самого устрою всієї Російської імперії».

РОСІЯ ВТОРГЛАСЯ В УКРАЇНУ, А ВИНЕН, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, КОСТОМАРОВ

Отак, як кажуть, поставили з ніг на голову. Росія вторглася в Україну, а винен, виявляється, Костомаров. «Колишній холоп, а потім великий історик, він так і не зміг звільнитися від упередженості щодо царів та їхніх слуг, які посміли узаконити кріпосний лад, а потім нібито поневолити Україну», – стверджує якийсь «севастопольський дослідник Юрій Вікторов».

Про що не пишуть

«Чули, у Надії Петрівни із 36 будинку син загинув?» – запитує мене при зустрічі Марія Федорівна. І вкотре радіє, що її онукові вдалося втекти від мобілізації до Грузії.

«Щоправда, Сергій розповідає, що росіян у Грузії чомусь не люблять. А що ми такого зробили?» – бідкається вона. Дійсно, російські телевізійні канали про причини нелюбові жодного слова не говорять.

РОСІЙСЬКИХ У ГРУЗІЇ ЧОМУСЬ НЕ ЛЮБЛЯТЬ. А ЩО МИ ТАКОГО ЗРОБИЛИ?

Про багатьох загиблих севастопольців вдається дізнатися лише з народної поголоски, як правило, випадково. Ховають їх не на парадній алеї, а поряд із родичами. Влада останнім часом про похорон російських військовослужбовців повідомляє неохоче, напевно, таку вказівку отримала зверху. Так, севастопольський губернатор Михайло Развожаєв взяв моду повідомляти про це вночі у своєму телеграм-каналі: то о 10-й вечора напише, а то ще пізніше.

Не дуже охоче російська влада Криму розповідає про те, що, наприклад, доходи від громадського харчування і туризму в Криму впали на 20%. Тобто голова податкової служби Криму Роман Наздрачов про це нібито повідомив, але більшість місцевих ЗМІ на цьому не акцентували. Щоб поживи для роздумів не давати народу.

ЦІНИ ЗА ДЕЯКИМИ ПОЗИЦІЯМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ ЗРОСЛИ ДО 30%

Той самий севастопольський Forpost опублікував новину «Як змінилися ціни в Севастополі з моменту початку спеціальної воєнної операції», але менше ніж за годину вона з сайту зникла, тепер на цій сторінці «помилка 404». Тому що картина не надто радісна вимальовується від наведеної статистики, відповідно до якої ціни за деякими позиціями за час війни зросли до 30%. Натомість на порталі майже щодня з’являються ретроспективні пропагандистські статті на кшталт цієї: «Севастопольці створили самооборону і вирушили до Києва. Яким був грудень 2013-го».

Ніби нічого не відбувається

Ще один тренд російських чиновників на півострові – це вдавати, що війни ніби немає, а всі плани й надалі втілюватимуться в життя. Тому в їхніх висловлюваннях звучать фрази на кшталт «буде побудовано 2024 року» або «почне реалізовуватись у третьому кварталі 2023 року».

Ще один тренд російських чиновників на півострові – вдавати, що війни нібито немає, а всі плани й надалі втілюватимуться в життя. Тому в їхніх висловлюваннях звучать фрази на кшталт «буде побудовано в 2024 році» або «почне реалізовуватись у третьому кварталі 2023 року».

«Майже 40 нових туристичних проєктів буде реалізовано у Севастополі до курортного сезону», – повідомила начальниця управління туризму Лариса Остапенко у групі уряду Севастополя у соціальній мережі «ВКонтакте». Зокрема, планується благоустрій пляжних територій – Срібного, Яшмового, Солдатського пляжів, Учкуївки та інших.

ЩЕ ОДИН ТРЕНД РОСІЙСЬКИХ ЧИНОВНИКІВ НА ПІВОСТРОВІ – ВДАВАТИ, ЩО ВІЙНИ НІБИТО НЕМАЄ

У цій новині прекрасне все: і нібито розвиток туристичної галузі у місті-герої, і те, що будуть упорядковані віддалені пляжі. Жодних натяків на те, що до пляжів може прибити морські міни, які зараз дрейфують по всьому Чорному морю. Міни, які Росія розставила під Одесою. Також не викликає сумніву, що наступний курортний сезон у Севастополі відбудеться.

Або ось:  «Пряма траса від Краснодара до Криму буде побудована у 2024 році з випередженням графіка». Про це повідомив віцепрем’єр РФ Марат Хуснуллін. Кримські ЗМІ поширюють цю новину, не замислюючись, чий на той час буде Крим і чи існуватиме мостовий перехід через Керченську протоку.

Варто зауважити, що якраз самі кримці про це дуже навіть замислюються. Тільки обговорюють такі теми виключно у сімейному колі або ж із близькими друзями.

Джерело: Юрій Федулов, для Крым.Реалии

Джерело