До Вашої уваги пропонуємо “Салезіянський вісник” за грудень 2022.

СИЛА БЕЗСИЛЬНОГО ДИТЯТИ ЗНИЩИТЬ ВСІ СИЛИ ЦЬОГО СВІТУ

Цього року ми чуємо слова Ісаї переконливішими, ніж будь-коли: «Народ, що ходив у темряві, побачив велике світло; над тими, що жили в країні темряви, засяяло світло».

Дорогі друзі Салезіянського Бюлетеня, в цей час у наших містах стало більше світла. Гірлянди та яскраві вітрини сповіщають про прихід Різдва. Серед потоку Санта-Клаусів, оленів і сніговиків зображення Дитяти Ісуса з’являються дуже рідко, навіть якщо Він є центром різдвяних свят. Як згадував Папа Бенедикт XVI, «Божа слава не виявляється в тріумфі та владі царя, вона не сяє у знаменитому місті, у розкішному палаці, але вона вселяється в утробі жінки, виявляється в бідності немовляти.

Божа всемогутність, навіть у нашому житті, діє часто з мовчазною силою правди та любові. Отже, віра говорить нам, що беззахисна сила тієї Дитини нарешті перемагає голоси могутніх світу. Тож у ночі цього світу нехай нас знову здивує і просвітить ця абсолютно несподівана дія Бога: Бог стає Дитиною. Здивуймося і просвітімося Зіркою, що радістю всесвіт залила. Нехай Дитятко Ісус, коли прийде до нас, не застане нас непідготовленими, коли наші думки будуть спрямовані лише на прикрашення зовнішньої реальності».

Більшість із нас з хвилюванням і ностальгією переживає підготовку до Різдва з його ритуалами та святкуваннями. Деякі люди можуть не відчувати в своєму серці, що означає ця прекрасна Тайна присутності Бога, Який є Любов. Але в будь-якому випадку це завжди прекрасний момент людяності, благодаті, бажання миру, надії.

Ми не можемо приховати, що ми справді переживаємо «ніч у світі». Ми живемо вночі, ми живемо в час болю, відчаю, війни, смерті.

Ми не можемо ігнорувати війну, яка точиться в Україні.

Не забуваймо про тисячі і тисячі життів, обірваних гріхом війни та смертю, яку він сіє всюди.

Не всі ми знаємо, що тисячі й тисячі людей є переміщеними особами в Україні, а сотні тисяч живуть у нелюдських умовах, кожного дня ховаючись від бомбардувань, годинами, а то навіть і днями без світла, тепла та їжі.

Окрім України, у світі є ще 29 осередків війни та партизанської боротьби з такими ж наслідками смерті та спустошення.

Щорічно в деяких країнах Латинської Америки гине понад 35 000 людей. Кількість бідних людей у Європі (тих із нас, хто думав, що ми в безпеці від усього) зросла більш ніж удвічі порівняно з двома-трьома роками тому. Нам не вдалося приборкати голод у світі, який, на жаль, тільки посилився.

Катастрофи пожеж і повеней, які є наслідком зміни клімату на хворій планеті, все частіше попереджають нас про загрозу цілого людства. На останньому кліматичному саміті країни, які забруднюють найбільше, навіть не були присутні, наче проблема їх не стосувалася. Хіба це не можна назвати «ніччю людяності»?

Папа Франциск заявив: «Цього року наша молитва стала щирим закликом, тому що сьогодні мир серйозно порушено, атаковано та розтоптано, і це в Європі, саме на тому самому континенті, який у минулому столітті зазнав жахів двох світових воєн. А зараз ми живемо Третю світову війну».

Появлення Божої доброти в Ісусі Христі та Його любов до людей витягли нас із такої ситуації. Бог спас нас, як сказано в листі до Тита. Він визволив нас від ланцюгів, що зв’язували нас. Він поклав край нашим ранам і нашому відступництву і повернув нас на правильний шлях. Він звільнив нас від одержимості ненависті. Коли Його людяність проявилася у Христі, цей справжній образ людини змінив щось і в нас. Це поставило нас у контакт із оригінальним образом, який Бог створив у нас, і змусило оригінальний образ засяяти новою красою.

У цей період Папа Франциск кілька разів повертався, щоб говорити про надію, закликаючи нас подивитися на наше існування новими очима, особливо зараз, коли ми проходимо через важке випробування, і дивитися на нього очима Ісуса, «автора надії», щоб допомогти нам подолати ці важкі дні з упевненістю, що темрява перетвориться на світло. Надія — це «чеснота, яка ніколи не розчаровує: якщо ви сподіваєтеся, ви ніколи не розчаруєтесь», — сказав Папа Франциск. Це чеснота, яка у вірші великого французького католицького письменника Шарля Пегі дивує навіть Бога, тому що автор змушує його сказати: «Віра, яку я найбільше люблю, каже Бог, це надія. Що мене дивує… це надія».

Де ми можемо знайти, відкрити, торкнутися плодів Втілення, Різдва понад 2000 років тому і Життя, яке приходить до нас із Воскресіння Господа? Чи є у нас причини для надії чи темна ніч не дає нам їх знайти?

У Дитини порожні руки, бо це дар Божий, найвищий дар людству, не надлюдина, а тендітна, маленька, беззахисна істота, як ми. Каже нам: почнімо з цього, знову почнімо з ніжності. Погляньмо одне одному в очі і заново відкриймо те саме життя, яке пульсує в нас. В очах певного світу це може здаватися смішним, розтоптаним, знищеним, але ми знаємо, що володіємо силою, яка може збурити темряву. Ісус є маленьким світлом, яке нам довірено.

Зараз все залежить від нас.

Гарний подарунок того вартий, якщо ним скористатися! Як і всі дари, є способом «втілити» Божий дар: повернути життя! І це, безсумнівно, так: попри темряву є ще світло життя. Життя, яке Марія з Назарету приносить нам у своєму новонародженому Синові, і життя багатьох дітей, яких їхні матері з величезною любов’ю народили в ім’я Бога. Життя – це те, що дають стільки невідомих людей, які мовчки борються з такою темрявою та песимізмом. Мені здається, що життя – це те, що щодня сіється в тисячах і тисячах салезіянських присутностях по всьому світу, де жест, усмішка, шматок хліба чи миска супу, мить зустрічі сіє світлом й надією. Я вважаю, що все це є плодом Різдва, Воплочення Сина Божого, Воскресіння і Бога Життя, за яким завжди залишається останнє слово.

Послання Генерального настоятеля отця Анхеля Фернандеса Артіме.

Джерело