Сьогодні Україна відзначає день народження двох класиків нашої літератури, і обидва вони нерозривно пов’язані із Донеччиною. Перший

Сьогодні Україна відзначає день народження двох класиків нашої літератури, і обидва вони нерозривно пов’язані із Донеччиною.

Перший – Володимир Сосюра – народився 125 років тому в Дебальцевому, другий – Василь Стус – хоч і народився на Вінниччині, але виріс і по-мистецьки сформувався у Донецьку.

Тоталітарний совєтський режим був нещадним до українських митців. Сосюру, який під час перших визвольних змагань воював за незалежність України в лавах армії УНР, імперці змогли надламати, але не зуміли остаточно знищити в ньому любов до свого краю. Стуса не вдалося навіть надламати – совєти просто вбили поета.

Зараз Василю Стусу виповнилося б 85 років. Вік, коли можна продовжувати писати, а найголовніше – можна ділитися досвідом. Але цього не буде, бо український поет виявився міцнішим за російських окупантів.

Однак ми продовжуємо і сьогодні читати Сосюрів “Любіть Україну” та Стусів “Як добре те, що смерті не боюсь я”. І будемо читати завжди, і завжди будемо продовжувати їхню боротьбу за українську Донеччину!

Джерело

Сьогодні Україна відзначає день народження двох класиків нашої літератури, і обидва вони нерозривно пов’язані із Донеччиною. Перший

Сьогодні Україна відзначає день народження двох класиків нашої літератури, і обидва вони нерозривно пов’язані із Донеччиною.

Перший – Володимир Сосюра – народився 125 років тому в Дебальцевому, другий – Василь Стус – хоч і народився на Вінниччині, але виріс і по-мистецьки сформувався у Донецьку.

Тоталітарний совєтський режим був нещадним до українських митців. Сосюру, який під час перших визвольних змагань воював за незалежність України в лавах армії УНР, імперці змогли надламати, але не зуміли остаточно знищити в ньому любов до свого краю. Стуса не вдалося навіть надламати – совєти просто вбили поета.

Зараз Василю Стусу виповнилося б 85 років. Вік, коли можна продовжувати писати, а найголовніше – можна ділитися досвідом. Але цього не буде, бо український поет виявився міцнішим за російських окупантів.

Однак ми продовжуємо і сьогодні читати Сосюрів “Любіть Україну” та Стусів “Як добре те, що смерті не боюсь я”. І будемо читати завжди, і завжди будемо продовжувати їхню боротьбу за українську Донеччину!

Джерело