НАСПРАВДІ, в Росії насамперед усвідомили, що терористичний шантаж проти українців не діє. А по-друге, за що Москва боролася – на те й напоролася. Саме вона найбільше втратила від року війни «генерала Мороза» з Україною та Європою. 

Порівняно з показниками, які були перед початком вторгнення, доходи економіки РФ від експорту нафти й газу скоротилися на півмільярда доларів на день.

Це підтверджують і дані Мінфіну РФ, нафтогазові прибутки російської скарбниці на початок цього року скоротилися на 47%, не нафтогазові – на 28%, а місячний дефіцит – майже 1,8 трлн рублів – став рекордним для січня за останні 25 років.

Для підбиття зимових путінських підсумків, нагадаємо, до цього усі його три офіційно оголошені цілі «спецоперації» також виявилися проваленими:

—   «денацифікація» згуртувала українську націю;

—  «демілітаризація» потужно озброїла Україну силами всіх її союзників;

—  «захист людей на Донбасі» вилився в значно більшу кількість жертв та руйнувань у цьому багатостраждальному регіоні.

Ще один (і мабуть, найбільш відчутний) для Путіна невтішний підсумок його «зими» полягає в тому, що абсолютно невідомо, коли потеплішають стосунки між РФ та цивілізованим світом. Не за життя Путіна – точно. Температура за європейським «бортом» Росії – абсолютний мінус.

Призупинення договорів – «гібридна» традиція Кремля

Звичайно, Путін намагається її «підігріти». Саме для цього він 28 лютого затвердив закон про призупинення участі в Договорі про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3) – останній російсько-американській угоді, яка обмежує кількість ядерних ракет.

Його підписали Дмитро Медведєв та Барак Обама у 2010 році, згодом Договір пролонговано до 2026-го. СНО-3 став спадкоємцем договорів, які укладали ще Леонід Брежнєв та Джиммі Картер.

У нинішньому вигляді договір забороняє РФ та США мати понад 1550 ядерних боєзарядів та 800 носіїв, з яких лише 700 можуть бути розгорнуті.

НАСПРАВДІ, було годі й очікувати, що після того, як Путін (у відповідь на неочікуваний візит президента США Байдена до Києва) сам анонсував це у посланні Федеральним зборам 21 лютого, він не підпише цей указ.

До речі, саме призупинення договору, а не вихід із нього – стара «гібридна» путінська традиція. Наприклад, у 2007 році Росія так само призупинила участь у Договорі про звичайні збройні сили в Європі. І хоча формально вона в ньому все ще ніби бере участь, зрозуміло, що це лише фікція. Так само як і «призупинення» у СНО-3. Адже в ньому не передбачено такої можливості. Або ти в договорі, або ні.

У що це виллється поки говорити зарано. Але найбільше у всій цій історії поки що жаль виключно російську Нову Землю. 

Пропаганда вже підносить це як черговий «сильний» геополітичний удар Путіна, який призведе до того, що Захід негайно примусить Україну погодитися на переговори з Росією «з урахуванням нових реалій».

Звичайно, ніхто нікого не примушуватиме. До того ж все це вже було в історії СРСР під назвою «холодна війна», яку той програв Заходу ціною свого існування. А прологом до розпаду Радянського Союзу стала нікому не потрібна «гаряча» війна в Афганістані. 

Інвестування та «фінансування» тероризму по-московськи

А з його нинішньою владою, «Талібаном», Росія вже не соромлячись укладає не просто договори, а створює інвестиційні союзи. 

НАСПРАВДІ, юридично «Талібан» вважається в Росії терористичним угрупуванням. І навіть відповідним чином маркується у ЗМІ. Проте, очільник МЗС РФ Лавров вважає, що це «не є перешкодою для розвитку повноцінного діалогу з Кабулом».

Діалоги, як бачимо, зрештою переросли в інвестування 1 млрд доларів.

25 лютого Міжнародна організація боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (FATF) призупинила членство Росії. Крок дуже важливий. Адже за ним може бути інший – набагато страшніший навіть за відключення SWIFT – Росія може потрапити у «чорний список», що автоматично призведе до суцільного та суттєвого обмеження можливості російських банків взагалі проводити фінансові операції у всьому світі.

На подальшому кроці наполягає й міністр фінансів України Сергій Марченко: «Численні розслідування свідчать про участь Москви у відмиванні грошей, таких випадків побільшало після початку війни в Україні та санкцій… Росія завдає ударів по критичній інфраструктурі України, а також надає підтримку або співпрацює з різними терористичними організаціями та державами, які перебувають під санкціями, зокрема ПВК «Вагнера», «Талібаном», «Хезболлою», режимами в Сирії, КНДР та Ірані».

Навіть, за російським законом інвестування у «Талібан» є ніщо інше як «фінансування тероризму». Кримінальним кодексом РФ за це передбачено позбавлення волі аж до довічного ув’язнення.

При чому інвестування в ісламістів та покарання за їх «фінансування» в Росії відбувається одночасно.

У лютому за цією статтею до 17 років засудили ісламського просвітника та голову видавництва «Умма» Асламбека Єжаєва. За версією суду і слідства (у РФ це давно одне й те саме), він майже 10 років вивозив готівку з Росії до Туреччини на потреби «Ісламської держави».

Крім того, видана ним канонічна книга «Сахіх аль-Бухарі» (збірка переказів про слова та дії пророка Мухаммада, складена у IX столітті ісламським богословом Мухаммадом аль-Бухарі) та ще дві книги були внесені до федерального списку екстремістських матеріалів. Це навіть викликало обурення представників духовенства на Північному Кавказі та особисто в Кадирова.

А ось те, як застосовують статтю про «фінансування тероризму» проти українців з окупованих територій. У лютому ФСБ затримала мешканця Севастополя. Йому інкримінують «переказ коштів на забезпечення діяльності збройних формувань ІДІЛ, що створені на території Сирійської Арабської Республіки, для скоєння злочинів терористичного характеру».

Мешканку окупованого Мелітополя, «управління Слідчого комітету РФ по Запорізькій області» також у лютому звинуватило в «фінансуванні тероризму». Нібито жінка через онлайн-банкінг задонатила 100 тисяч гривень на полк «Азов» та ЗСУ.

Тобто коли приватні особи збирають свої пожертвування на те саме, що Росія робить для «Талібану» – їм  світить багаторічне ув’язнення. А коли тим самим офіційно займається Москва – це інвестування.

Дівчинка-«бабуся» проводжає в останню путь

І наостанок про російський дефіцит нових «яскравих патріотичних образів». Ця проблема відчутна для пропаганди. Принаймні на місцях. Школярку з Чити Анну Кужльову вбрали в костюм легендарної української бабусі Ганни, яка навесні минулого року вийшла до військових із червоним прапором.

Далі починається справжній абсурд. За словами чиновників із місцевої Громадської палати, цей забайкальський дівочо-бабусин образ нагадує… білгородського хлопчика Альошу, який зустрічав солдатів біля дороги. Чиновниця із захватом повідомляє, що таким чином дівчинка «проводила на передову» понад тисячу забайкальців.

НАСПРАВДІ, образ бабусі пропаганда активно використовувала навесні. Навіть пам’ятник їй встановили в окупованому Маріуполі, який відкривав особисто путінський «куратор Донбасу» Кирієнко.

Проте після того, як живий прототип образу дала інтерв’ю Центру стратегічних комунікацій (а згодом українським та іноземним журналістам), в якому висловилася проти війни та окупантів, бабуся негайно зникла з російського інформпростору.

Їй на заміну був викликаний хлопчик Альоша, який потім став «шоколадкою», але зрештою також розтанув в пропагандистському полум’ї.

Тепер пропаганда вирішила реанімувати червону прапороносицю, щоб схрестити її з шоколадним хлопчиком для проведення перформансів. Виконувати це доручили читинській школярці, якій натягнули на голову хустку, взули у валянки та примусили з прапором в руках читати вірші про війну і «нацистів» на пунктах збору, вокзалах, дорогах. І все це, щоб надихнути «тисячу забайкальців, які їдуть захищати нас в Україні».

Пропаганді б схаменутися. Хоча б через те, що «натхнення» не працює. Адже дівчинка-«бабуся» Ганна Кужльова фактично проводжає в останню путь кожного четвертого забайкальця. 

Станом на початок року з відкритих джерел зібрані імена 239 загиблих вихідців з регіону.

Але російську пропаганду це не зупинить вбивати (поки що ментально) вже і своїх дітей на останньому путінському путі.  

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело