Період Великого Посту характерний особливими богослужіннями. Саме у час Великого Посту (з понеділка по четвер у перший тиждень Посту) служиться Велике Повечір’я з частиною Великого покаянного канону св. Андрія Критського, а також Утреня з повним Великим каноном, яка служиться у четвер п’ятого тижня Великого Посту. Серед вірних, ці богослужіння, як правило, називаються «Поклони».

Вже сьогодні, 29 березня, богослужіння канону св. Андрія Критського служитиметься в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового, до якого кожен матиме змогу приєднатися своєю присутністю у храмі, або за допомогою онлайн трансляції на YouTube-каналі собору.

Все про Великий покаянний канон св. Андрія Критського доступно та зрозуміло ми попросили пояснити священника Української Греко-Католицької Церкви о. Михайла Паляка, який на даний момент очолює Літургічний відділ Апостольського екзархату для українців в Італії.

Історія Великого покаянного канону, який був написаний святим Андрієм Критським у VIII ст., доволі непроста. Хоч у наш час про Великий канон, його походження та значення є написано багато праць, все ж чимало питань залишаються нез’ясованими.

Канон у літургійному значенні означає церковний піснеспів побудований зі стихир-тропарів, які згруповані та об’єднанні у так-звані пісні. Як правило, канони входять до складу різних богослужінь: Утрені, Повечір’я, Недільної Північної, Чину Єлеопомазання та інших. З повним каноном, який має 9 пісень (зазвичай, за винятком другої), вірні, мабуть, найчастіше зустрічаються під час служіння Парастасу та Пасхальної Утрені.

Дослідники поки не дійшли згоди щодо часу виникнення та автора першого канону, хоча традиційно саме Великий канон св. Андрія Критського вважається першим повноцінним богослужбовим каноном. Складається цей канон з дев’яти пісень, які об’єднують у собі близько 250 стихир-тропарів.

Автор Покаянного канону святий Андрій Критський народився у 660 р. у м. Дамаску, вступив у монастир св. Сави поблизу Єрусалима, згодом став архидияконом собору св. Софії у Константинополі, а відтак архиєпископом міста Гортині на острові Крит. Святий Андрій був відомим церковним ритором та піснетворцем, його перу належать дуже багато канонів, в тому числі й Пасхальний канон, який не використовується у сучасній богослужбовій практиці. Вважається, що Великий покаянний канон святий Андрій написав вже на схилі літ,  переосмислюючи власне життя. Існують свідчення, що архиєпископ Андрій у 712 р. підписав рішення одного єретичного собору, а відтак щиро каявся за свій вчинок і саме тому написав свій знаменитий покаянний канон. Очевидно, канон мав приватний характер, тобто був призначений для особистої, так-званої келійної молитви.   

Великий канон св. Андрія Критського – це щирий покаянний діалог-сповідь душі перед Богом та перед собою. Автор майстерно використовує історію персонажів Старого та Нового Завітів, щоб звернутися до власної душі з покаянним докором. Святий Андрій поетично описує історію спасіння, починаючи від Адама і завершуючи благорозумним розбійником, закликаючи власну душу відкидати гріхи та пристрасті грішників і наслідувати чесноти праведників.

«Більше від Каїна моє убивство… душе, ти не була подібною до Сета, не наслідувала ні Еноха в небо взятого, ані Ноя, а була далекою від життя праведників… Наслідуй священника Божого і самотнього царя Мелхисидека», – пише святий піснетворець у своєму каноні, апелюючи до власної душі. 

Вважають, що над остаточним структурним оформленням Великого канону працювали св. Іван Дамаскін (†750) та святі Теодор Студит (†826) та його брат Йосиф Студит (†бл. 825). Згодом до Великого канону були додані тропарі прослави св. Андрія Критського та св. Марії Єгипецької, а також кондак св. Романа Сладкопівця (†556) «Душе моя, душе моя, встань! Чого ти спиш?».

Згідно з уставом, після кожного тропаря Великого канону потрібно робити три малі поклони, але вже стало загальноприйнятою традицією звершувати один доземний поклін після відспівування тропаря.

Для християнина, який має можливість взяти участь у богослужіннях з Великим покаянним каноном св. Андрія Критського, – це чудова нагода щиро перепросити Господа за власні гріхи та розбудити у собі справжній покаянний дух, який кличе людину до цілковитої переміни  життя у правдивій благочестивості та святості.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело