Помер о. Йосиф Янішевський

9 квітня упокоївся священник Йосиф Янішевський. Майбутній душпастир народився у 1938 році на свято Різдва Христового в с. Монилівка Зборівського району в сімʼї Адама та Марії. Батько майбутнього священника був паламарем у церкві в рідному селі і виховував сина у християнському дусі.

Помер о. Йосиф ЯнішевськийЗ 1945 по 1953 юнак навчався в місцевій восьмирічній школі і вже у п’ятнадцятирічному віці читав церковно-словянською мовою релігійну літературу, любив церковний спів та грав на музичних інструментах.

Закінчив Волинську Духовну семінарію та вступив у Духовну академію в Загорську. Однак через три роки з причини тиску з боку влади та хворобу змушений був перервати навчання.

29 серпня 1961 року о. Йосиф прийняв Тайну Подружжя з Галиною з роду Цуп.

10 вересня 1961 року отримав дияконські свячення, а наступного дня – священничі від архиєпископа Львівського Григорія Закаляка.

Після свячень о. Йосиф був направлений на парафію у с. Суходіл Гусятинського району. І хоч парафіяни зустріли його прихильно, однак почався тиск з боку влади. Пропонували місце у будь­якому виші взамін на зречення від священства. З 1965 до 1970 року душпастирював у селах Товстенькому, Кривеньке, Васильків, Босири (Чортківського району), у 1970-1977 рр. – у Данилівцях, Осташівцях, Білківцях, Нестерівцях, Богданівці, Яцківцях, Сироварах Зборівського району.

У 1977-1980 рр. був помічником декана отця Добрянського в Тернополі і служив у Кутківцях.

Із 14 січня 1980 по 1990 рр. душпастирював у смт. Велика Березовиця та с. Острів.

На початку 90-х перейшов у лоно УГКЦ. Після благословення тодішнього містоблюстителя Глави УГКЦ митрополита Володимира Стернюка отримав призначення у м. Збараж. Там почалася праця з відновлення перетвореного радянським безбожним режимом на склад міндобрив храму Воскресіння Христового, а що найголовніше – збирання Божих дітей і формування парафіяльної спільноти. Тривала також клопітка і наполеглива праця з відродження й повернення в лоно батьківської церкви парафіяльних спільнот у Красносільцях, Нижчих Луб’янках, Синяві, Кретівцях, Грицівцях, Вищих Луб’янках, Рогівець, Залужжі, Капустинцях, Малому Глубичку, Зарудечку.

У 2000 році отцю Йосифу довірено організовувати парафію святого священномученика Димитрія у Тернополі. Невдовзі стараннями священника та вірних і пожертв діаспори постав храм, у якому завирувало духовне життя.

Своє родинне вогнище отець Йосиф Янішевський з добродійкою Галиною облаштовували більше 60 років.

Подружжя Янішевських зростило трьох синів. Середній Володимир та молодший Андрій отримали покликання до священства. Отець Володимир душпастирює у Канаді як настоятель катедрального собору св. Йосафата у м. Торонто, а отець Андрій ­ сотрудник архикатедрального собору у Тернополі. Також продовжив священничу династію онук Роман (син первістка Янішевських Ігоря). Нині він душпастирює на парафії, де священнодіяв покійний дідусь о. Йосиф.

Священничий парастас очолив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк, а похорон очолив синкел архиєпархії о. Віталій Козак.

Свій останній спочинок отець Йосиф знайшов на парафіяльному цвинтарі.

Висловлюємо щирі співчуття родині померлого священника.

Нехай Господь прийме його душу до осель праведних!

Джерело