В чотири години вечора подзвонили моїй мамі з сільради, сказали, що заходить до нас колона. Ми тоді в підвал — ми тільки почали там облаштовуватися. Уже о сьомій вечора прийшли до нас росіяни. У мене дитина — вони прийшли у підвал, подивилися, пішли.

Суміш скоро закінчилася, він у мене на штучному вигодовувані. Чотири доби безвилазно просиділи в підвалі. Потім вони дозволили вийти на вулицю, але треба було одягнути булі пов’язки всім.

Росіяни зібрали перед під’їздом мешканців будинку, склали на лавочку всі телефони, перевіряли, чіплялись навіть до кнопочних, до записаних номерів.

Жили у кращому випадку в коридорі, а так у підвалі постійно. Росіяни часто приходили, шукали чоловіків.

Всіх, хто мав родичів, пов’язаних з військовими — забирали.

Коли щось у них не ладилося, то казали: “Не виходьте, все, у командира не має настрою — будемо стріляти!”

Якщо хтось з пенсіонерів забув світло вимкнути, то казали: “Ще раз ввімкнеш, будемо стріляти прямо у вікно!”

Постійно жили в страху, що вони прийдуть. Стук у двері — вони прийшли. Постійно біля будинку їздили тигри, артилерія, за будинком окоп був.

Дідусь у нас напівпаралізований, лежачий. Бабуся діабетик, ми так переживали за її цукор, якщо підскочить — ліків взагалі ніяких немає…

Розповідь про життя в окупації мами з грудною дитиною в селі Гракове на Харківщині.

#Гракове #Чугуївський_район #Харківщина #обстріли #війна #відео #терор #діти #Харків

Джерело