Сьогодні минає 37 років від дня, коли Україна та світ жахнулися від вибуху четвертого реактору Чорнобильської атомної станції. Техногенна катастрофа досі озивається в наших серцях пекучим болем і стражданнями багатьох родин.

Страшна аварія на атомній електростанції розділила нашу епоху на «до» і «після». Наслідки катастрофи мали планетарні масштаби: величезні території були забруднені радіацією, десятки тисяч громадян було переселено у безпечні місця з Прип’яті до інших районів.

Чорнобиль продемонстрував могутність і, водночас, безсилля людини. Ще раз довів, що можливості людського розуму великі, але за умови повної відповідальності за дії і вчинки. Чорнобильська трагедія – це жорстке і безкомпромісне попередження людству.

Чорнобиль практично торкнувся кожного з нас – хвороби, скалічені долі наших рідних, близьких і зовсім невідомих людей, хто ліквідовував наслідки аварії. Чорнобильські дзвони лунають над нами – і того відлуння вистачить ще не на одне покоління.

Пам'ятаючи про темні сторінки історії, ми ніколи не повинні забувати героїзму пожежників, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, представників усіх професій, котрі брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Серед ліквідаторів наслідків катастрофи було чимало мешканців Ізяславської громади. Це була боротьба людей з вогнем в ядерному пеклі. Вони рятували не лише атомну станцію, Прип’ять, Чорнобиль… Вони рятували Україну та весь світ.

І знову понад тридцять років потому історія повторюється… Після повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році окупанти захопили Чорнобильську та Запорізьку АЕС. Україна у черговий раз рятує світ. Співробітники атомних станцій робили та продовжують робити усе можливе, аби запобігти ядерному вибуху.

Їхній подвиг назавжди записаний у літопис людської мужності й навічно залишиться в пам'яті українського народу.

Промені смерті не змогли знищити дух героїзму, солідарності і самовідданості тих чоловіків і жінок, які у далекому 1986 році боролися в Чорнобилі з ядерною стихією.

Ми схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді в ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Вклоняємося тим, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий синівський обов'язок перед рідною землею і рідним народом – зупинив ескалацію катастрофи, унеможливив її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України та інших держав.

Ми разом згадуємо і сумуємо за героями, які віддали власні життя заради наших. Вічна і світла їм пам'ять…

Безмежна шана і доземний уклін ліквідаторам, які живуть поряд з нами.

Юрій Тарасюк,

начальник Коростенської районної військової адміністрації

Джерело