НАСПРАВДІ, його візит на тимчасово окуповану частину Херсонщини супроводжувався потужним обстрілом окупантів вільної від окупації частини. Де проводилася реальна, а не показна, рятувальна операція з евакуації таких само мирних людей. Окупанти гатили по центру «свого» Херсону та прибережних затоплених районах міста. Постраждали люди.

Голова ДСНС України Сергій Крук заявив, що масований артобстріл відбувався за локаціями, де працюють рятувальники.

Це чергове свідчення нелюдського ставлення загарбників до українців, яке проявилося вже під час виключно гуманітарної операції. 

Хоча, це вже давно не новина. Достатньо згадати, як росіяни знищували евакуаційні колони з Донбасу.

А рівно рік і два місяці тому, 8 квітня 2022 року, росіяни завдали ракетного удару по вокзалу в Краматорську, де в очікуванні евакуації скупчилися майже 4 тисячі цивільних. Тоді загинули 52 особи, з них п’ятеро – діти.

Різниця хіба що в тому, що нині за черговим воєнним злочином Росії весь світ спостерігає фактично в прямому етері.

Готуємося до «переможних» реляцій Шойгу

Як і очікувалося, міністр оборони РФ таки взявся ловити свою «переможну» рибку у каховській каламуті. Тепер Шойгу став Конашенковим і вже другий день доповідає, як він «успішно» бореться з нібито українським контрнаступом. Навіть польову кепку для повноти образу начепив.

НАСПРАВДІ, вже кілька днів поспіль будь-які бої локального значення на окремих ділянках фронту в Росії параноїдально сприймають як український контрнаступ. Напрямки головного удару з московських диванів «військових аналітиків» розходяться променями: від російської Бєлгородської області до української Херсонської.

Кількість нібито загиблих воїнів Сил оборони України вже йде на сотні, військової техніки на десятки. Особливо зауважується, що загиблі – це «елітні війська та техніка, які готувалися спеціально для прориву на базах НАТО».

Вал таких «переможних» реляцій (починаючи з якогось Коца і завершуючи Шойгу) наростатиме щодня – по загальновідомій конашенковській експоненті. Згодом усе перетвориться в нове «повне знищення української армії» і подальшу готовність усієї Z-спільноти до чергового «переможного» маршу по Європі.

Усе це вже було. Тепер знову. І буде повторюватися далі. Нічого принципово нового пропаганда, починаючи з лютого 2022-го, вигадати не може і вже не зможе.

Як ставитися до подібних повідомлень? Як до чергового запису у медкарті хворих на параною. При вимушеній зустрічі з «шойгу і коцами» – мити руки, зберігати спокій і тишу. Слухати виключно сертифікованих українських «лікарів» з Генштабу та Міноборони. Вони щонайменше двічі (спочатку через повне звільнення Київської, Чернігівської та Сумської областей, а згодом і Харківщини з Херсоном) довели, що здатні вилікувати російських «переможців». Доведуть і втретє.

На яких «хлопцях зараз тримається Росія»

Сам Путін в цю «переможну» мить підписував листівку «бійцям на фронті», слухаючи зворушливу історію про те, як мобілізований із позивним Депутат не погоджується їхати у відпустку після півроку служби — «поки не виконає завдання». «На таких хлопцях і вся країна тримається. Привіт їм передавайте всім», – відреагував Путін.

НАСПРАВДІ, особистий вихід Шойгу на арену московського «переможного цирку» збігся із нещодавнім потужним наступом проти нього ПВК «Вагнер».

Це транснаціональне кримінальне угруповання, нагадаємо, нещодавно взяло в полон Вінівітіна, командира 72-ї мотострілецької бригади ЗС РФ у званні підполковника, який обстрілював автівки «пригожинців», про що зізнався у їхньому відео.

Тепер у контрнаступ на Пригожина пішов вже сам Шойгу. 8 червня з’явився ролик, в якому головним героєм знову став Вінівітін. Але цього разу вже він звинувачує «вагнерівців» у тому, що:

 «Вони моїх бійців провокували на конфлікти зухвалою поведінкою та постійними погрозами обнулити, вбити».

 «Вагнерівці» викрали наших: 2 танки Т-80, 4 гармати, КАМАЗ, БПМ. Вони вважають, що це військові трофеї».

 «Вагнера» погрожували фізичною розправою над моїми бійцями роти РЕБ, їх оточили та обіцяли обнулити за те, що вони працювали не так, як хотілося членам ПВК».

 «Був викрадений старшина одного з моїх батальйонів. Його мучили, катували, тримали голим на холодній підлозі в підвалі, бризкали в очі кислотою, обливали бензином, підносили запальничку, намагалися спалити».

 «Було викрадено начальника штабу мого гаубичного дивізіону, його побили, відібрали автомобіль, викинули біля одного з н.п. в районі бойових дій».

 «Бійця одного з моїх підрозділів побили та «опустили», від безвиході той скоїв самогубство».

 «Іноді моїх бійців викрадали і намагалися обміняти на ПТУРи та боєприпаси. Їх використовували як рабів, змушували займатися складуванням 200-х і 300-х».

Своє попереднє, «вагнерівське», відео Вінівітін пояснив тим, що його «полонили, тримали у підвалі, знущалися так, як не знущався б жоден озлоблений російський солдат над полоненим солдатом ЗСУ. Три рази за ніч мене просто витягували з підвалу і намагалися розстріляти».

Тобто підполковник ЗС РФ, з одного боку, офіційно визнав знущання над українськими полоненими (порушення Женевських конвенцій), а з іншого виставив саму російську армію як німе терпляче стадо, яким вже у відкриту поганяють «вагнерівці».

Це не тільки яскрава ілюстрація того, на яких «хлопцях зараз Росія тримається», а й того, які жахливі процеси нині відбуваються у ній. Немає жодної гарантії, що незабаром «вагнерівці», «кадирівці» (які теж мають досвід у цьому) не візьмуть в полон/заручники командира бригади ядерних «Тополів». 

Тому одним з важливих кроків майбутньої Росії має стати її ядерне роззброєння. Всім у світі так спокійніше буде, зважаючи на звички «хлопців, на яких Росія тримається».  

Як заробляють на «патріотизмі»

І наостанок про гроші, які з держбюджету РФ йдуть на підтримку та просування пропаганди. Власне, це давно не новина. Але обсяги продовжують вражати. Напередодні в Москві пройшла урочиста церемонія нагородження ІІ Національної премії інтернет-контенту, яку влаштовує ІРІ (Інститут розвитку Інтернету).

Кращим Telegram-каналом Росії був визнаний Readovka – звичайний турбопатріотичний антиукраїнський та антизахідний інформаційний смітник.

НАСПРАВДІ, це історія про те, як подібні різноманітні «readovkи» заробляють на «патріотизмі». Зокрема, через ІРІ.

З розслідування «Медузи» та «Важливих історій» можна дізнатись, що ІРІ — це підконтрольна Кремлю організація, яка оплачує «патріотичні» фільми та серіали, відеоігри та статті. До його наглядової ради входять: голова комітету Держдуми з питань культури Олена Ямпільська, відома своїми провоєнними ініціативами; головний редактор RT Маргарита Симоньян (ІРІ фінансував пропагандистські програми Антона Красовського); начальник Управління президента РФ з громадських проєктів Сергій Новіков.

Цього року ІРІ отримав понад 20 млрд рублів (річний бюджет таких міст, як Брянськ чи Волгоград). З них понад 17 — на створення «державного контенту», присвяченого «громадянській ідентичності та «духовно-моральним цінностям». У порівнянні з минулим роком фінансування такого контенту в мережі зросте майже в 7 разів.

Одним з головних напрямків ІРІ є «мережеве військово-патріотичне виховання». Цього року інститут вже профінансував 163 відповідні проєкти на загальну суму 10 млрд рублів. Серед них: «Рамзан. Ахмат – Сила Росії», «Російський код. Суверенне майбутнє» та «Російська спадщина. Повернення додому» — документальний фільм про долю пам’яток архітектури на окупованій Донеччині.

Крім цього гранти отримали фільми про бізнесменів, які допомагають окупаційній армії, «Зроблено для фронту» та «Жінки Z» — про дружин військовослужбовців-окупантів.

ІРІ також фінансує серіал «10 днів до весни» до круглої дати псевдореферендуму в Криму. Його знімає режисер «28 панфіловців» — екранізації відомого міфу радянської пропаганди. До зйомок серіалу, як повідомляється, залучені «консультанти, які перебували в епіцентрі тих подій», а також фонд військово-патріотичного кіно «Воєнкіно» (підзвітний МО РФ). У виробництві серіалу бере участь продюсерська компанія «Тріікс медіа», яка зробила «ультрапатріотичне» кіно своєю спеціалізацією. (Саме вона знімала фільм «Сонцепек» про події на Донбасі у 2014 році на замовлення засновника ПВК «Вагнер» Пригожина).

У списку фіналістів цього року в номінації «Найкращий вірусний ролик» відео Shot, в якому дівчинка з Херсонської області обіймає російського окупанта зі словами: «Ви наші рятівники! Я вас кохаю!».

Фіналістом у номінації «Музичний трек» став головний співак російсько-української війни Shaman із піснею «Встанем».

У номінації «Дебют року» переміг провладний блогер Стас з фільмом про поїздку на Донбас «Ай, як просто»; туди ж потрапив Telegram-канал пропагандиста Олександра Малькевича зі стрімами зі «звільнених від нацистів територій України».

Торік, у номінації «Сила в правді» переміг пропагандист та автор Telegram-каналу WarGonzo Семен Пегов (ІРІ фінансує його блог на Rutube), а разом із ним — співробітники прокремлівської «Комсомольської правди» Олександр Коц та Дмитро Стешин, «воєнкори» ВДТРК Євген Піддубний та Андрій Руденко, RT – Андрій Філатов та Владлен Татарський (загинув під час вибуху в петербурзькому кафе через 10 місяців після церемонії). 

Голова наглядової ради премії, вже згаданий Кирієнко з АП РФ, особисто їх нагороджував. Причому Пегова, Руденка та Філатова – на тимчасово окупованому Донбасі.

Премії та гроші від ІРІ отримують не лише «воєнкори», а й «місцеві культурні діячі» з окупованих територій. Наприклад, торік на конкурсі грантів перемогла заявка донецького режисера Аграновича, батько та дядько якого ще з 2014 року воювали за самопроголошену «ДНР» під позивними «Матрос» (вже загинув) та «Водяний». Аграновичу ІРІ також видав грант на зйомку документального фільму «Донбас. Визнаний»: «про те, як жителі республік Донбасу повертаються додому до Росії».

«Допомогти Донбасу» закликає також російська провладна газета «Аргументы и факты», яка на грант ІРІ випустила спецпроєкт «Доброволець». На його сайті опубліковано докладну інструкцію, як вирушити на війну з Україною: мобілізуватися, підписати контракт із МО РФ або піти у «добровольці».

Як бачимо, російська пропаганда гуляє та знімає на широку ногу. Таке відчуття, ніби на останні гроші. Або в останній раз.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело