Як, пересуваючись на кріслі колісному, відчинити двері? Піднятись на якийсь поверх без ліфта? Прийняти душ? Потрапити у магазин? Упродовж години я пересувався на колясці й шукав відповіді на ці запитання.

Такий експеримент Superhumans Center влаштував для представників бізнесу та влади Львівщини, щоб показати, з якими викликами стикаються люди з інвалідністю і чому важливо розвивати безбар’єрність. А безбар’єрність, до слова, це навіть про висоту стійки, за якою зустрічають клієнта.

Я не побачив перешкод для пересування у Superhumans Center. Мрію, щоб так було у кожній лікарні, на кожній вулиці, у кожному під’їзді, спортивному та культурному закладі нашої країни – всюди! Ми живемо у суспільстві, де через війну вже є багато людей з інвалідністю, а буде ще більше.

Інвалідність не має бути бар’єром для людини, якщо вона хоче кудись потрапити. Маємо адаптувати ті простори та будівлі, які у нас вже є, і враховувати інтереси усіх, коли створюємо та будуємо нові. Дякую команді Першої леді України Олени Зеленської, яка веде потужну роботу у цьому напрямі на державному рівні.

Працюємо над тим, щоб, відповідно до Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, зробити Львівщину областю рівних можливостей. Закликаю громади долучатись до реалізації безбар’єрності конкретними кроками й рішеннями. Можете розраховувати на підтримку Львівської ОВА.

Дякую команді Superhumans Center за те, що ви створили найінклюзивнішу будівлю в країні, гуртуєте найкращих і стимулюєте діяти, щоб після реабілітації реальне життя було привітним до усіх наших суперлюдей.