«ДіМ» (Добро і Милосердя) — перший у Стрийській громаді та в мережі Карітас України Будинок підтриманого проживання для молоді з ментальними та комплексними порушеннями. «ДіМ» вже став домом для 6 молодих людей. У результаті втілення проєкту в життя послугу підтриманого проживання зможуть отримати ще 14 людей з інвалідністю у Львівській області з числа місцевих та ВПО. Проєкт реалізовують за підтримки MH4 U (Психічне здоров’я для України) та Посольства Швейцарії в Україні.

Днями Будинок підтриманого проживання освятив єпископ-помічник Стрийської єпархії УГКЦ владика Богдан Манишин.

«Відкриття нашого будинку дуже на часі. Упродовж всієї своєї історії Карітас Стрий працює з людьми з метальними і комплексними порушеннями. Щоденно впродовж цього часу, спілкуючись з друзями, ми бачимо їхні потреби. Це і потреба в навчанні, і потреба соціалізації, і — чи не найголовніше — потреба спільноти. Але, окрім цього, часто у друзів є побутові проблеми, які зумовлені питанням соціальної незахищеності людей з інвалідністю. Роками ми бачили ці соціальні проблеми наших друзів, ситуативно відповідали на них. Завдяки нашим жертводавцям ми маємо можливість комплексно відповісти на потребу молоді в житлі та налагодженні побуту. Тому відкриття нашого будинку є Божою відповіддю на наші молитви, у яких ми просили Господа дати нам ресурс, аби вирішити ці соціальні запити», — розповідає директор Карітасу Стрийської Єпархії о. Володимир Мамчин.

Один із бенефіціарів Будинку підтриманого проживання — Назар. Хлопцю 21 рік, він народився на Старосамбірщині. Мати померла, коли він був ще маленькою дитиною, доля батька невідома. З дитинства він виховувався в інтернатах, спочатку в Червонограді, а з 2010 року навчався в «Лівчицькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті 1–2 ступенів».

Назар навчався у ВПУ № 35 м. Стрия, здобувши у 2021 році професію оператора комп’ютерного набору. У період навчання почав відвідувати Центр для молоді з інвалідністю, що діє при Стрийському Карітасі. Назар веселий, щирий та дуже жвавий. Зазвичай, коли з ним говориш, він усміхається. Попри нелегку долю, він напрочуд життєрадісна людина. Коли хлопець завершив навчання, постало питання його подальшого проживання. Дирекція та його наставник в училищі у співпраці з Карітасом довго шукали, де б він міг гідно проживати, але, на жаль, нічого не вдавалося знайти.

«Бог почув наші молитви і допоміг дати Назарові дім. І не тільки йому, — розповідає координатора проєкту Підтриманого проживання в Стрию Оксана Ільків. — Коли ми починали втілювати цей проект, нам було страшно. Тоді я розгорнула книжку Святої Фаустини і прочитала такі слова: „А чого боїшся? Невже ти думаєш, що тобі не вистачить моєї благодаті, щоб тобі помогти“. Це насправді не наша заслуга, а дія Бога. Радіємо! Радіємо, бо наші друзі є справді найбільшим скарбом, які допомагають нам бути людьми і відкривати Божий світ», — з усмішкою каже Оксана.

Євген Федєчкін, координатор проєкту підтриманого проживання у Львівській області в MH4 U, каже, що відкриття Будинку — це не про відкриття установи. Це насамперед про людей. Про спільноту. «Це не заміна життя чи певної діяльності. Тут молодь може проживати максимально насичене якісне життя, отримуючи підтримку. Ми нічого не заміняємо, не забираємо, а лише підтримуємо людину в її в якісному житті», — зазначає Євген.

Зараз до діяльності Будинку підтриманого проживання залучено 7 працівників — 4 соціальні працівники та 3 асистенти, які допомагають друзям робити їхній щоденний побут більш комфортним, вчать тих навичок, які найбільше потребує кожен із них. День у друзів, що проживають у «Домі», такий, як і у всіх: ранок починається зі сніданку та особистої гігієни. Потім учасники відвідують Центр для молоді з інвалідністю, що діє при Стрийському Карітасі. Після цього друзі обідають, відпочивають, а також із задоволенням долучаються до зустрічей, які проводить психолог у Будинку підтриманого проживання.

«Це дуже велика подія для нашої цілої мережі, тому що це перший такий Будинок підтриманого проживання. Мені дуже сподобалася його назва „ДіМ“ і те, що воно розшифровується як „Добро і Милосердя“. Я бажаю, щоб ті зернятка любові, добра і милосердя, які сіють у цьому домі, проростали, і щоб їх продовжувати сіяти, аби це вплинуло не тільки на одну спільноту, але й ширшу громаду», — побажала Президентка Карітасу Тетяна Ставнича.

Департамент інформації УГКЦ
за матеріалами Карітас Стрий

Джерело