1.  Як РФ та іноземні ЗМІ «втрачають» ЗСУ

2. «СПО» остаточно поховала «Вагнера»

3. Виховати «хороших українців» на ТОТ не виходить

4.  Жахлива «шкільна програма СВО» 

Як РФ та іноземні ЗМІ «втрачають» ЗСУ

Деякі світові медіа продовжують «рахувати» і маніпулювати на тему втрат ЗСУ. Нещодавно The New York Times заявила, що загальна кількість вбитих та поранених військових після початку повномасштабного вторгнення Росії склала майже півмільйона людей. З них – українські втрати – становлять, нібито, близько 70 тисяч убитих і 100-120 тисяч поранених.

Російська пропаганда пішла ще далі та сфабрикувала фейковий ролик від мобільного оператора Київстар. У ньому компанія нібито запустила «благодійну акцію» – «відправ повідомлення зі словом «Дякую» на номер полеглих солдатів». У відео повідомлялося, що «400 тисяч героїв вже ніколи не дадуть відповіді на дзвінок».

Наголошується, що зараз цей ролик нібито вилучений – оскільки Київ «ретельно намагається приховати правду».

НАСПРАВДІ, «інформація, що Київстар закликає відправляти SMS-повідомлення на номери загиблих воїнів, є недостовірною, сфабрикованою та, очевидно, спрямованою на навмисне спричинення страждань родичам загиблих та спричинення громадського резонансу. Ми звертаємось до всіх із закликом не поширювати зазначену фейкову інформацію. Київстар подає відповідну заяву до правоохоронних органів для виявлення, хто стоїть за цією аморальною кампанією та притягти винних до справедливої відповідальності», – йдеться в заяві мобільного оператора.

А те, як українці використовують ворожу ІПсО проти самих росіян можна подивитися тут. 

Щодо іншої цифри «70 тисяч вбитих», то вона також є неправдивою. Про це заявив секретар РНБО України Олексій Данілов в інтерв’ю Welt: «Наша армія була зовсім не така велика, щоб говорити про втрати в 70 тисяч солдатів». За його словами, ті, хто озвучує такі цифри, не мають точної інформації щодо ситуації в Україні. «Ми щодня відстежуємо всі процеси, що відбуваються на нашій території, починаючи з 24 лютого 2022 року. Незрозуміло, чому журналісти розповсюджують таку дезінформацію про наші втрати», – додав Данілов.

«СПО» остаточно поховала «Вагнера»

31 серпня поховали ватажка «Вагнера» Уткіна, позивний якого Пригожин взяв за назву цілої своєї ПВК. Ховали його (як і самого колишнього путінського кухаря напередодні) – потайки. Все, що з ними відбулося після їхньої ліквідації, увійшло в історію під назвою «спеціальна похоронна операція» (СПО).

НАСПРАВДІ, Уткін – перший та єдиний кавалер 6-ти орденів мужності в історії Російської Федерації.

Історичних паралелей у зв’язку з цим багато. Наприклад, першим кавалером орденів Червоної Зірки та Червоного прапора, а також одним із перших кавалерів ордена Леніна став один із перших маршалів Радянського Союзу Василь Блюхер. Його було вбито чекістами через підозру в підготовці заколоту проти Сталіна.

Навіть після загибелі в тюремному шпиталі (внаслідок жахливих тортур) та подальшої кремації його було посмертно (!) засуджено до страти за «участь у військовому заколоті».

Хто б і за яких часів не господарював у Кремлі – нічого не змінюється. Князі, царі, імператори, генсеки КПРС та президенти РФ боялися і продовжують боятися заколотів: як уявних, так і реальних. 

Виховати «хороших українців» на ТОТ не виходить

Досить показова новина прийшла напередодні 1 вересня з тимчасово окупованої території Запорізької області. «Українську мову як рідну вирішили вивчати майже половина (46%) місцевих учнів. Їм нададуть нові російські підручники з української мови», – заявила так звана «міністр освіти і науки Запорізької області» колаборантка Олена Шапурова.

НАСПРАВДІ, це викликало шалене обурення серед рашистів. Ось лише один з коментарів: «Єдине, чим корисна інформація про 46% дітей, які обрали українську як рідну, це показник національної самоідентифікації та, можливо, сепаратистського потенціалу. Дивний намір виховати на нових територіях «хороших українців» замість «поганих бандерівців».

Як зазначає «Детектор.Медіа», подібний спосіб дізнатися про рівень лояльності українців на ТОТ до окупаційної влади дав настільки неочікуваний результат, що та навіть не змогла його сховати. 

Отже, міфи про те, як «українці сплять і бачать, щоб повернутися в рідну мовну гавань» вкотре зруйновані.

Жахлива «шкільна програма СВО» 

Перед початком нового навчального року пропаганда, звісно, не змогла обійти тему «відновлення» освітніх закладів на «нових територіях». Новин про те, як вони переходять на «російській стандарт якості» багато.

НАСПРАВДІ, «шкільна програма СВО» жахлива своїми цифрами. За даними ООН, Росія винна у знищенні 1300 українських шкіл. Постійні обстріли з боку окупантів призвели до того, що лише близько третини українських школярів можуть повністю відвідувати заняття очно. 

Через небезпеку артилерійських та ракетних ударів дві третини дітей дошкільного віку не відвідують дитячі садки. А у прифронтових районах водити дітей до дошкільних закладів побоюються три чверті батьків.

Одним з останніх під «російський стандарт якості» знищення закладів освіти потрапило село Сергіївка Покровського району Донецької області. У місцевій школі на момент атаки з РСЗВ перебувало 12 цивільних, серед них – вчителі, технічний персонал та представники місцевої адміністрації. Внаслідок обстрілу загинули 56-річна вчителька початкових класів та 44-річна головна бухгалтерка.

Українські дані відрізняються від зведення ООН вдвічі. Станом на початок цього року окупанти пошкодили чи зруйнували понад 3 тисячі шкіл, з яких 420 зруйновані повністю. Найбільше постраждали освітні заклади в Донецькій, Харківській, Запорізькій, Луганській та Дніпропетровській областях. 

За перший рік повномасштабної війни росіяни зруйнували і пошкодили дитсадків та шкіл на $4,4 млрд. Всього збитки освітній інфраструктурі на той момент склали $8,6 млрд. Зараз вони значно більші.

Детально ознайомитися з інформацією про кількість пошкоджених та знищених освітніх закладів у кожній області України можна на інтерактивній мапі.

Тому першого вересня головним знанням, яке має винести Росія, є наступне – вона заплатить. І значно більше, ніж «відновлює» в стандартах руйнівної якості.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело