Свого часу Болгар закінчив академію внутрішніх справ та здобув кваліфікацію – магістр права. Шість років працював у поліції, а потім вступив до лав Державної прикордонної служби України.

Прикордонник вже шостий рік проходить службу в Окремому контрольно-пропускному пункті «Київ». До широкомасштабного вторгнення чоловік займався прикордонним контролем в одному зі столичних аеропортів.

«Я дуже любив свою роботу. Мільйон ситуацій за зміну, на які ти маєш швидко реагувати, бути зосередженим і уважним, щоб не пропустити правопорушника», – розповідає прикордонник.

Перше відрядження Болгара у складі зведеного загону було на північ, а згодом на Донеччину. Завданням прикордонників було стримування та відбиття атак ворога. Триматися психологічно під інтенсивними обстрілами допомагали рідні – дружина та двоє маленьких діток. «Я ніколи їм нічого не розповідав, щоб не хвилювалися. Власне, приймаючи рішення їхати на передок – я думав лише про те, що не хочу, щоб рускій мір прийшов знову на Київщину, тому ми маємо вибити його з нашої країни», – говорить Болгар.

Зараз чоловік повернувся на Київщину та продовжує виконувати завдання тут. «Армія – це дійсно, як родина. Я побачив стільки позитивних рис у своїх побратимів, які раніше не помічав. Тепер я точно знаю, що маю на кого покластись і можу розраховувати на підтримку у будь-якій ситуації», – підсумовує Болгар.

Кредо, з яким живе Болгар: «Жити чесно і вчиняти по совісті». Цьому вчить і своїх дітей.

У вільний час чоловік любить порибалити, а також читати. Розповідає, що за своє життя перечитав близько трьох тисяч книг.

Найбільше, звичайно, прикордонник мріє про Перемогу, мирну Україну і повернутися до служби в аеропорту. А також взяти відпустку і побачитися після довгої розлуки з батьком.

Джерело