Св. Григорій народився на Сицилії, близько міста Джірдженті (559 р.). Виховувався він під опікою джірджентського єпископа св. Потаміона. Мавши бистру пам’ять, він скоро навчився читати, писати, співати церковні пісні й церковного уставу. Псалтир знав так добре напам’ять, що цим звернув на себе увагу свого оточення. Коли йому було дванадцять років, на прохання батьків єпископ Потаміон прийняв його між клириків.

На вісімнадцятому році життя вибрався Григорій на прощу до Єрусалиму, де чотири роки продовжав свою науку красномовства, граматики, філософії й астрономії по різних палестинських манастирях. Під час перебування у св. Землі мав Григорій нагоду бачити й подивляти велике вмертвіння палестинських черців під час Великого Посту. А коли побачив, що вони цілий Великий Тиждень нічого не їли, то бив свої груди й говорив: “Горе, горе, що зроблю окаянний? Як я зійдуся з цими святими в день Суду?” В цім своїм смутку потішався згадкою про Боже Милосердя, що робить можливим спасіння й робітникам одинадцятої години. Коли єрусалимський патріярх пізнав велику Григорієву побожність, висвятив його на диякона.

З Єрусалиму вибрався Григорій до Антіохії, де цілий рік проповідував Боже слово, а опісля перейшов до Царгороду. Тут запопадливо читав твори св. Івана Золотоуста й багато постив, приймаючи поживу тільки в суботу й неділю. Коли про це довідався царгородський патріярх, то казав йому замешкати в патріяршій палаті. Згодом вибрався Григорій до Риму, де замешкав в манастирі св. Сави. Коли опорожнився єпископський престіл у Джірдженті, Папа, на основі особливого видіння та за порадою римського абата Марка, що був з Григорієм в Єрусалимі, призначив Григорія єпископом міста Джірдженті. Григорій не бажав цього достоїнства, але прийняв його для прослави Бога й спасіння душ. Після висвячення на єпископа, вернувся Григорій до Джірдженті і відразу розпочав свою ревну пастирську працю. Нарід надзвичайно радів своїм новим владикою, а зокрема його рідні батьки, що діждалися побачити свого сина на єпископськім троні.

Коли ворог людського спасіння побачив успішну працю св. архиєрея, то почав ставити йому перешкоди. В своїй руїнницькій роботі послужився двома збунтованими духовниками, що задумали позбутися Григорія, а на його місце поставити єпископом виключеного з церкви єретика. Щоб дійти до мети, вони намовили одну нечесну дівчину, щоб кинула на Григорія наклеп, наче б то він допустився з нею гріха. Своє оскарження вона склала до рук папського представника. Після цього Григорія покликали до Риму, де він поверх два роки просидів у в’язниці. Цей допуст св. Божий слуга терпів покірно, без одного слова нарікання. Коли ж опісля нещасна наклепниця прибула до Риму і призналася до фальшивого оскарження Григорія, він з благословенням Святішого Отця вернувся до Джірдженті, де далі з великою ревністю й успіхом продовжав свою пастирську працю і збудував нову величну церкву.

Крім пастирської праці, Григорій писав також релігійні твори. До нашого часу зберігся його дуже добрий виклад книги Еклезіяста.

Св. Григорій з Джірдженті закінчив своє життя приблизно 638 року. Його життя описав Леонтій, чернець із манастиря св. Сави в Римі.

“ЖИТТЯ СВЯТИХ”, Том ІV-ий, авторства Впр. о. А. Г. Труха, ЧСВВ, позволяється видавати.
Дано в Вінніпегу, Ман., 3-го лютня, 1960.
о. Б. Слобода, ЧСВВ. Протоігумен
Дозволяється друкувати.
Торонто, 26-го лютня, 1960.
+ Ізидор — Єпископ
Друкарня ОО. Василіян — Торонто, Канада.

23 листопада — святого Григорія Джірдженського.

#святий_Григорій_Джірдженський #святий_Григорій #Григорій_Джірдженський #Григорій #календар #УГКЦ #Церква