Гл 1,3-10; Лк 9,37-43 (о. д-р Турконяк Р.) Сестри святого священномученика Йосафата, Львів, Знесіння 25.11.2023.

Святий апостол Павло проявляв велику чуйність над громадами, яким він благовістив слово Боже. Він, по можливості, відвідував їх, писав настанови, переказував свої побажання, уболівав, щоб вірні трималися заповідей Божих, були вірні Христові та його Євангелії. Ось, уривок його листа до галатів, де він з болем пише, що довідався про те, що вони, віруючі в Ісуса Христа, піддаються збаламученню. Апостол перестерігав, що, навіть, ангел, який би благовістив щось інше, тим, хто слухає його – «хай буде анатема», тобто, відлучення від Церкви. Він, апостол Павло, не догоджував людям, був він був відданим рабом Христовим!

Святий євангелист Лука описав одну із подій, яка сталася біля певної гори, коли Ісус та учні зійшли вниз. Господа зустріла юрба, з якої кричав чоловік, щоб оздоровив його сина, якого тяжко мучить демон. Учні пробували допомогти батькові, але не мали сили вигнати диявола. Такі сини-одинаки були великою надією для батька-матері, тому що їм довіряли провадити господарку вдома; на сина надіялися батьки, що у їхній старості буде опікуватися ними» потім, він був продовженням родоводу… Коли вели сина до Ісуса, біс кинув хлопця на землю, а Ісус погрозив злому духові та віддав його батькові. Присутній народ дуже дивувався тому, що Син Божий має таку силу, щоб визволяти від демонів. А Господь, безпосередньо, звернувся до учнів, не кажучи нічого про цей випадок, лиш, промовив: «… Людський Син має бути виданий у руки людей» (Лк 9,44). Пригадував учням, що він прийшов врятувати не тільки сина від посідання бісом, а завдання Ісуса – спасти увесь людський рід від демонського засилля. Ісус Христос прийшов із відповідальною місією у світ, щоб рятувати весь людський рід від вічного поневолення демонами. Наше завдання пам’ятати про це й використовувати час для спасіння своєї душі, та допомагати іншим у спасінні.

Сьогодні, для нас присутніх на молінні у цьому монастирському храмі, дуже важливий день, бо ми посвятили цей храм, щоб тут відбувалося приношення безкровної жертви. У цій невеликій святині замешкує Ісус Христос, Спаситель світу, до кого прибігаємо в різних духовних й фізичних потребах. Насамперед, молимося й благаємо про спасіння наших душ, а у цей час війни, яка точиться в нашій країні, що її розв’язав ворог, Росія, благаємо Господа, щоб він найшвидше завершив війну! Наш народ несе великі втирати у живій силі, гинуть кращі сини та дочки держави, які захищають своїх рідних, близьких, усіх; захищають нашу землю, свободу, нашу країну від зазіхань асесора, який прийшов вбивати українців. Ворог грабує наше зерно, як колись, 90 років тому, за наказом Сталіна та його ворожої кліки, забирали все зерно та продукти від українського населення, найбільше на сході України, бо західна частина була під Польщею, прирікаючи і дітей, і доросле населення та осіб похилого віку на смерть від голоду. Тоді мільйони повмирали, опухлі від голоду, досі невідоме число, що гинули з штучного голоду. Тепер, все більше й більше країн у світі визнають цей голодомор, як геноцид українського народу, бо досі мовчали, боявшись про це говорити. І тепер росіяни крадуть українське зерно, готові залишали наших людей голодувати, добре, що світ трішки прокинувся й не так боїться вражих погроз.

Ми згадували про свячення цього храму, бо так велів Господь ще у Старому Завіті, щоб храми, одежі священників та інших служителів, речі, що служить для принесення жертви, прикраси тощо у святині, також, святити. Ось деякі слова, які цар Соломон вирік при свяченні збудованої святині: «І я збудував дім твоєму імені, освячений Тобі і готовий, щоб жити (в ньому) на віки. І цар відвернув своє лице і поблагословив ввесь збір Ізраїля, і ввесь збір Ізраїля стояв» (2Пар 6,2-3). Слід пам’ятати, що це – дім Бога, який служить для моління, де, слід, зберігати тишу та приносити найкращі речі, щоб служили, як прикраси чи на інші потреби!

Цей рік присвячений чотирьохсотій річниці відходу святого священномученика Йосафата у вічність. Це святий, що походив з волинської землі, у якій народився. Проживав, як монах певний час у Вільнюсі, столиця Литви, згодом, посвячений на єпископа Полоцька, що в Білорусії. Невтомимий борець за єдність святої Церкви, який не жалів свого життя та своїх сил, щоб до кінця служити людям, яких безмежно любив. Приймав усіх: католиків та православних, бо добре знав, що усі доти Бога. Певні вороги святого, стараються представити його у негативному світлі. Але він – святий, і Господь не прославив би його такими чудесними подіями, які сталися після його вбивства. Насамперед, сотні, може, тисячі вірних наверталися до святої католицької Церкви. Коли його до його мертвого тіла прив’язали каміння і втопили в річці Двіна, воно сплило наверх, разом з камінням, а вверху стояв стовп світла. І цього уже вистачає, що Господь такими чудами прославив свого святого.

Молімося до нього, святого священномученика Йосафата, щоб він заступався перед Господом за тривалість в добрій вірі до кінця життя, та просімо його, щоб виблагав у Господа завершення війни. Святий священномученику Христовий Йосафати допомагай нам у ділі спасіння наших душ!

Джерело