Кива не заслужив навіть на «чергове самогубство»

Останні прижиттєві дописи зрадників України потроху стають окремим жанром. 9 листопада 2022 року ще живий херсонський колаборант Стремоусов написав: «За всіма напрямками Херсонської області укровермахт спробував просочитися, але був відбитий нашими військами… На цьому етапі ситуація перебуває під повним контролем російських військових». Того ж дня Херсон оголосили зданим, а Стремоусова мертвим.

6 грудня інший держзрадник Кива ще встиг закликати президента України Зеленського «накласти на себе руки, щоб забрати всі проблеми з собою і закрити питання», і загинув. Але суїцидальна манія у Киви часто проявлялася. Якось він закликав «не вірити в чергове самогубство, якщо мене знайдуть мертвим».

НАСПРАВДІ, єдиною більш менш офіційною особою, яка хоч якось згадала Киву, став віце-спікер Ради Федерації РФ Костянтин Косачов, який назвав його вбивство «актом державного тероризму з боку України». Дослідниця російської пропаганди Джулія Девіс пише, що колишні «колеги по цеху» не висловили жодного співчуття у зв’язку із загибеллю Киви. «Воєнкору Коцу вбивство Киви, очевидно, було байдуже. Росія із задоволенням використовує будь-яких зрадників, яких може отримати, але їй начхати, якщо з ними щось трапиться», – констатує Девіс.

Сам Коц написав у соцмережах, що для України Кива був зрадником, але і для Росії «своїм не став, хоч як не намагався… надто токсичний бекграунд». Аналітик Інституту вивчення війни (ISW) Джордж Баррос говорить, що Кива був «відомим оперативником і посередником російських інформаційних операцій в Україні». 

З огляду на те, що ще в жовтні минулого року Кива евакуював Зеленського з Києва, з нього був такий собі «оперативник та посередник». Навіть, на «чергове самогубство» у підсумку не заслужив.

Як ЦТУ стали імпортним «паливом для СВО»

Медведєв, Шойгу та інші можновладці регулярно хизуються кількістю набраних контрактників. Те, як це відбувається, відомо з недавнього прикладу нещасних непальців. У наборі такого контингенту Росія не гребує жодними методами. Наприклад, прикордонне протистояння Фінляндії та Росії також завершилося спробою набрати нових найманців.

Мігрантів, які намагаються потрапити до Фінляндії з території Росії, вербують до російської армії під загрозою випровадження. Як мінімум про два такі випадки стало відомо Бі-Бі-Сі та правозахисникам, які працюють із біженцями. Опитаний мігрант із Сомалі Авад, який прилетів до РФ в липні цього року, стверджує, що після невдалої спроби доїхати до Польщі через Білорусь, він спробував дістатися Фінляндії з Санкт-Петербурга, але був затриманий дорогою до кордону. із простроченою візою.

За словами Авада, в російському центрі тимчасового утримання (ЦТУ) з ним і ще 11 іноземцями спілкувалися «люди у формі», які запропонували річний контракт «з підготовкою та різними варіантами» та гарною зарплатою. Тих, хто погодився, привезли до табору на кордоні з Україною. Там вони відмовилися від контрактів, їм стали погрожувати, а потім пообіцяли повернути до ЦТУ та вигнати з Росії. Аналогічну історію розповів і виходець з Іраку.

НАСПРАВДІ, з 254 іноземців-окупантів, які знайшли свою смерть в Україні, найбільше вихідців із Узбекистану (61 підтверджений загиблий) і Таджикистану (60). Проте географія вербування не обмежується лише пострадянськими країнами. Цього тижня радіостанція «Кульміє» з Могадішо повідомила про щонайменше 8 громадян Сомалі насильно завербованих до ЗС РФ. Протягом останніх місяців десятки сомалійців приїжджали до РФ та Білорусі, сподіваючись перетнути кордон з ЄС і отримати там притулок. Щонайменше 60 із них були заарештовані. Зараз їх схиляють вступити до ЗС РФ та вирушити на війну. Вісім сомалійців таку згоду вже дали.

У липні 2022 року ЄС додав до списку санкцій 10 громадян Сирії, звинувативши їх у вербуванні найманців для російської армії. У травні цього року Путін підписав указ про спрощене отримання російського громадянства тим, хто уклав контракти з армією РФ. Але приманка не дуже допомагає. Російські найманці непокояться. І є чому.

З якими реальними цифрами переможе Путін

7 грудня оголосили дату перевиборів Путіна – 17 березня наступного року. Глава ЦВК РФ Памфілова заявила, що «вперше в історії нової Росії вибори президента відбуватимуться у такій токсичній геополітичній атмосфері, яка склалася через те, що Росія надала перевагу власному шляху розвитку».

НАСПРАВДІ, вже зараз ніхто не приховує, що Кремль проводив репетицію березневих «перевиборів» Путіна у вересні, і тепер йому готують аналогічну «виборчу Z-нірвану». Це пояснили і прокремлівські політологи: «У зв’язку з повним домінуванням Путіна у політичній системі вибори будуть «референдумні» – так це називається у політичній науці. Такі «референдумні вибори» є нормою для всіх систем, де є явний лідер». (Звісно й тут брешуть: інших прикладів в історії вистачає: той же Черчилль у 1945-му). Але головне у цьому реченні слово «система», яка все й пояснює.

Звісно, логічніше було б просто озвучити підсумки голосування зі спущеного Кремлем паперу та призначити день присяги Путіна. Але той зажадав вияву лояльності. «Російський народ впевнено зробить єдино правильний вибір», – спойлерить очільниця Ради Федерації РФ Валентина Матвієнко. Депутат-генерал Гурульов (який нещодавно пропонував «знищити 20% росіян, які не підтримують Путіна», але в його словах не знайшли екстремізму) по військовому дав наказ: «Ключове питання у тому, як саме країна продемонструє підтримку Верховному головнокомандувачу… Для цього нам усім потрібно буде показати результат, який не залишить сумнівів».

Отже, для продовження апокаліпсису Путіна потрібна підтримка народу. Її звичайно, намалюють. Але якими будуть ці цифри? Нещодавно цілком провладне медіа РБК оприлюднило дані дослідження, за результатами якого майже 90% молодих росіян не хочуть повернення «статусу супердержави, як за часів СРСР». 87% заявили про небажання оплатити «суверенітет» підвищеними податками, 86% не погодилися б на заморожування зарплат і пенсій, якби того вимагало «зміцнення могутності» країни, а більше половини опитаних заявили, що Росії «потрібні кардинальні реформи», а не путінська «стабільність».

У стрілянині в Брянську шукають слід України

І наостанок про справжнє ставлення до молоді в путінській Росії. 7 грудня восьмикласниця принесла до школи у Брянську батьківську рушницю та відкрила вогонь на уроці. В результаті загинула одна учениця школи, а та, що стріляла, наклала на себе руки. Ще п’ятеро отримали поранення. Усе через булінг. 

«России 1», «Первому каналу» та НТВ вистачило приблизно 30 секунд, щоб розповісти про цю трагедію. Для порівняння: про засідання Радфеду, на якому затвердили дату президентських виборів розповідали 5 хвилин. Проте пропаганда не була б пропагандою, якби навіть у цій трагедії знову не взялася шукати український слід.

НАСПРАВДІ, наприкінці вересня минулого року Росія вже спробувала «повісити» на Україну теракт в Іжевську (тоді у школі №88 відбулася стрілянина, жертвами якої стали 15 осіб, зокрема 11 дітей).

Відома пропагандистка Тіна Канделакі з приводу брянської трагедії здивувалася: «Ми роками спостерігали за подібним у американських школах. Чесно, я не думала, що ця сумна тенденція дійде до нас…». Вона вже давно дійшла. School shooting в РФ набув величезних масштабів. Цікаво, що 1 вересня минулого року Путін доручив забезпечити озброєну охорону в школах на українських ТОТ. (При цьому прості люди в Росії неодноразово просили забезпечити охороною власні навчальні заклади).

І остання трагедія у Брянську примітна саме тим, що охороною у школі займалося «Агентство Екскалібур». 4 вересня з ним було укладено контракт на суму понад 300 тисяч рублів. Але співробітники цієї компанії займаються «охоронною» діяльністю на ТОТ, а її засновник Сергій Піддубний наприкінці минулого року навіть отримав медаль «Учаснику спеціальної військової операції» за «успішне виконання найважливіших державних завдань».

Більш важливого завдання ніж вбивати українців у Путіна зараз немає. Заради цього йому і російських дітей не шкода. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело