Навіщо Кремль полює на гіперзвукових вчених

15 грудня стало відомо, що російський суд заарештував томського вченого Владислава Галкіна, який працював над гіперзвуковими технологіями. Його звинувачують у державній зраді.

Ще на початку цього місяця повідомлялося про продовження утримання його під вартою. Вчений – доцент Томського політехнічного університету. В одній з останніх робіт його авторства було описано метод проєктування, який використовується для створення ракет «Кинджал», «Сармат», «Циркон», а також гіперзвукового комплексу «Авангард».

НАСПРАВДІ, з 2015 року Галкін став уже 11-м російським вченим, який займався гіперзвуковими дослідженнями і був позбавлений волі. У всій цій «держзрадній» путінській параної цілком можливо є український слід.  Трохи з історії питання. У квітні суд заарештував постійного співавтора Галкіна, головного наукового співробітника Інституту теоретичної та прикладної механіки ім. Християновича (ІТПМ), спеціаліста в галузі гіперзвуку Валерія Звегінцева. Приводом, за даними ТАСС, стала стаття про газову динаміку в іранському журналі.

Влітку 2022-го за звинуваченням у держзраді заарештували ще двох співробітників ІТПМ – директора інституту Олександра Шиплюка та головного наукового співробітника Анатолія Маслова. Шиплюк очолював лабораторію гіперзвукових технологій. 

Тоді ж, улітку 2022 року, у справі про держзраду ФСБ затримали ще одного новосибірського вченого – Дмитра Колкера, який завідував лабораторією квантових оптичних технологій у місцевому держуніверситеті. Деякі його роботи також були пов’язані з гіперзвуком. Колкер мав четверту стадію раку і помер у СІЗО через три дні після арешту.

Навесні 2021 року в держзраді звинуватили професора МФТІ та наукового співробітника Центрального аерогідродинамічного інституту (ЦАГІ) Валерія Голубкіна. Влітку 2023 його засудили до 12 років колонії. Звинувачення було пов’язане із передачею за кордон звітів про роботу над гіперзвуковим цивільним літаком. Наприкінці 2020 року у передачі секретних даних про гіперзвуковий літак звинуватили колегу Голубкіна Анатолія Губанова. Його також засудили до 12 років колонії.

У 2021 році в держзраді також звинуватили голову НДІ гіперзвукових систем Олександра Куранова. У 2015-му – Володимира Лапигіна. За версією слідства, останній відправив громадянину Китаю програму, яка розраховує характеристики гіперзвукових літальних апаратів. У 2016 році він отримав 7 років колонії. Колегу Лапигіна, провідного фахівця ЦНДІМаш Віктора Кудрявцева, у 2018 році звинуватили у передачі даних про гіперзвукову зброю Бельгії. Він помер у СІЗО у 2021 році. У держзраді 2020 року звинуватили й учня Кудрявцева Романа Ковальова. Той отримав 7 років колонії.

Саме проти експертів з гіперзвуку порушено більшість гучних справ про держзраду, за якими фігурантами проходять вчені. Серед вчених з інших областей – звинувачення у 2019 році співробітника ЦНДІМаш Сергія Мещерякова, який, за даними «Інтерфаксу», не мав прямого відношення до гіперзвуку. А 2022 року до 12 років колонії засудили гідроакустика з Владивостока Віктора Корольова: за версією слідства, він передав дані про систему виявлення підводних човнів.

З чим пов’язаний підвищений інтерес саме до фахівців з гіперзвуку, Москва, звісно, не пояснює. Але Путін і до повномасштабного вторгнення і під час нього (коли стало відомо про американські системи ППО Patriot) наголошував, що проти «кинджалів» будь-яка зброя безсила. Проте, реальність поставила під сумнів адекватність таких заяв. Ось тому, Кремль і шукає винних у тому, що чергова ілюзія була зруйнована.

Антинауковий підхід до створення «великої Росії»

З цього приводу цікавий також інший аспект «наукової діяльності» Путіна. На початку грудня він заявив про відсутність коштів на розширення програми підтримки молодих вчених. Виступаючи на зустрічі з ними, він пояснив, що знайти гроші на цю підтримку найближчим часом «буде непросто».

А до цього Путін підписав закон про федеральний бюджет на найближчі три роки, згідно з яким витрати на армію будуть збільшені майже на 70%, а їх частка у бюджетних витратах, майже 30%, стане рекордною з часів СРСР. При цьому фінансування наукових досліджень буде урізане вдвічі.

НАСПРАВДІ, ректор Московського державного університету імені Ломоносова Віктор Садовничий нещодавно заявив, що у Росії з 2010 року майже втричі скоротилася кількість нових кандидатів наук.  

За його словами, якщо у 2010 році кількість кандидатських дисертацій, захищених у російських вишах, становила 33 тисячі 700, то минулого року їх було зафіксовано лише 11 тисяч 400, а загалом останніми роками кількість нових кандидатів наук скорочується на 9% на рік. Крім того, за словами Садовничого, знизилася і кількість аспірантів: з 2010 року – на 30%.

Для розуміння: сукупний розмір Фондів цільового капіталу університетів «Ліги плюща» (8 провідних університетів США) у 14 разів більший ($184 млрд) річного бюджету всіх університетів Російської Федерації (близько $13 млрд). Отже, пріоритети у Путіна розставлені. Гроші на зброю замість розвитку науки. А на тих небагатьох науковців, які досі залишаються в Росії, цілком можливо, у недалекому майбутньому також чекає звинувачення у «держзраді».

Як НБУ переграє Центробанк РФ

У контексті «грошей немає, але ви тримайтеся» цікава ще одна цифра. Банк Росії на останньому засіданні цього року підвищив ключову ставку до 16%. Це вже п’яте підвищення ставки поспіль, яке має допомогти стримати інфляцію, що розігналася в РФ.

НАСПРАВДІ, за день до рішення Банку Росії ставку до 15% вчетверте поспіль знизив Національний банк України. Отже, українська облікова ставка стала нижчою, ніж у «великої Росії». Це означає, що кредити українцям (навіть у умовах війни, понівеченої економіки та фінансової системи) коштуватимуть дешевше, ніж росіянам. При цьому через війну в економічному плані Україна перебуває у складніших умовах (ВВП країни знизився майже на 1/3) минулого року.

У підсумку Росія (якій офіційно «санкції пішли тільки на користь») завершує рік із найвищою ключовою ставкою з 2014-го. Але і тут є важливий нюанс. Якщо тоді (після окупації Криму та частини Донбасу), як і навесні 2022 року (після початку повномасштабного вторгнення), Центробанк швидко знизив ставку, то зараз про це взагалі не йдеться. Навпаки, за всіма заявами керівників фінансового сектору Росії випливає, що цього разу високі облікові ставки збережуться надовго. Санкційні жорна мелють повільно, але без зупинки. І колись вони таки зупинять путінську «бензоколонку».

Чому Путін «не хоче воювати з НАТО»

І наостанок, 17 грудня Путін пригрозив Фінляндії, але при цьому заявив, що «Росії немає жодного резону воювати з країнами НАТО». Усе це – в рамках наративу «Європа має перестати бути сателітом США і надалі жити мирно з Росією».

НАСПРАВДІ, брехню Путіна про небажання воювати з країнами НАТО низка керманичів РФ розвінчують особисто. Починаючи з російського очільника Чечні Кадирова, який вустами свого поплічника Алаутдінова рівно рік тому заявив, що «війна до останнього українця завершена, тепер воюємо до останнього європейця». Експрезидент РФ Медведєв 26 вересня пригрозив НАТО «прямим конфліктом на землі», а близький до Кремля політолог Сергій Караганов прямо пропонував завдати ядерного удару по Польщі.

У пакеті вимог так званих гарантій безпеки, висунутих Росією напередодні повномасштабного вторгнення в Україну, була також вимога демонтажу всієї військової інфраструктури НАТО в країнах, які вступили в союз після 1997 року. Після чого Альянс так «злякався», що Гельсінкі підписали з США оборонну угоду DCA, за якою в 150 км від Санкт-Петербурга з’являться війська США. У цих районах зможуть діяти американські солдати, а Пентагон зможе зберігати чи транспортувати зброю та іншу військову техніку.

Путіну з його балачками про «відсутність резонів воювати з НАТО» вірити не можна. Якщо потрібно, він резони вигадає. Досвід вже є. Буквально напередодні 24 лютого 2022 року Москва заперечувала будь-які плани вторгнення в Україну.

Проте, зараз Путіну ніхто у світі та в Європі звісно вже не вірить. Тому усі притомні країни збільшують свою військову потужність. А свою холодну «фінську війну» Путін вже програв. Програє у підсумку й гарячу – українську. І щось підказує, що сил для війни з НАТО після цього він вже не матиме. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело