Навіщо Путін узаконив «новых русских»

Іноземці, які уклали контракт на службу в російській армії, зможуть отримати громадянство РФ, – такий закон підписав Путін. Це ж право поширюється на подружжя та дітей найманців. Цікаво, що закон діятиме виключно у період воєнних дій з Україною.

НАСПРАВДІ, ще у грудні міністр оборони РФ Шойгу заявив, що за минулий рік кількість іноземців у російській армії  зросла у 7 разів. Основною мотивацією для них є гроші та можливість перевезти сім’ю до РФ.

Звісно, головне завдання путінського указу – подальше заохочення  вступати до російської армії мігрантів із Центральної Азії. Їм обіцяють одноразову «мотиваційну» виплату $2400 (у рублевому еквіваленті) та зарплату до $4160 доларів на місяць. До того ж на своїй історичній батьківщині вони все частіше переслідуються за найманство. Надання їм громадянства РФ убезпечить їх від відповідальності.

4 січня стало відомо, що у Киргизстані засудили до п’яти років позбавлення волі місцевого жителя Бекназара Боругул уулу за участь у війні проти України.

Історія його тривіальна: поїхав до РФ на заробітки у 2020 році, але за підозрою у перевезенні наркотиків вже наступного року був засуджений до 10 років позбавлення волі. Ще за рік він, перебуваючи в колонії, уклав контракт із ПВК «Вагнер» та вирушив в Україну. Ще за рік його контракт із ПВК завершився, і він повернувся до Киргизстану, де його і заарештували.

За даними киргизької служби Радіо Свобода, у складі російських військ в Україні вже загинули щонайменше 10 киргизстанців. Скільки ще їх, узбеків, таджиків поженуть на захист Токмака в складі російської окупаційної армії, – невідомо. 

Тому розповіді Шойгу та Путіна про «півтори тисячі росіян, які щодня укладають контракти» – брехня. Те, що ці «новые русские» (які часто-густо не знають навіть російської мови) разом із сім’ями стануть громадянами РФ – її клопоти. А ось те, що до її армії найматимуть будь-кого, навіть бойовиків-радикалів з інших країн – незабаром може стати проблемою світовою.

Чому городяни на ТОТ не зустрічають знайомих

Паралельно Росія проводить цілеспрямовану політику вигнання українців з ТОТ. Опосередковано це підтверджують навіть колаборанти. Олег Царьов наприкінці грудня опублікував пост про те, що «…багато маріупольців стали бомжами. І навіть якщо зірки зійшлися і прийнято рішення, що їм дадуть квартиру замість зруйнованої, то чекати її доведеться як мінімум 1,5-2 роки. А цей час треба десь жити…».

НАСПРАВДІ, головна фраза – «цей час треба десь жити…». Логіка окупаційної влади цілком зрозуміла: нові міста треба зачистити для нових мешканців. А старих – виселити у депресивні райони Росії. Як це відбувається в окупованому Мелітополі, 4 січня розповів його міський голова Іван Федоров.

За його словами, російські загарбники посилено змінюють етнічний склад населення на ТОТ Запорізької області: «Спочатку довели місцевих мешканців до зубожіння. Тепер через окупаційний центр зайнятості пропонують безробітним їхати на заробітки в Росію: Липецьку та Рязанські області, Хабаровський край. Натомість завозять гастролерів з РФ».

За його словами, наразі вже половина населення Мелітополя – немісцеві. До повномасштабного вторгнення у місті проживало 150 тисяч людей. «За два роки окупації близько 90 тисяч виїхали до інших міст України та світу. У Мелітополі залишилось 60 тисяч корінних мешканців, проте приблизно стільки ж понаїхало з ворожої країни. Виходячи на вулицю, мелітопольці не зустрічають знайомих облич», – додав Федоров і зробив висновок, що «таким чином росіяни хочуть змінити етнічний склад регіону, щоб погасити опір українців і щоб вони не заважали їм будувати в Мелітополі свою недовладу».

Як заборона абортів у РФ пов’язана з «Заходом та нацистами»

Які настрої намагалися посіяти серед росіян минулого року боти? Саме цьому питанню було присвячене велике дослідження видання «Верстка», яке вийшло 4 січня. У ньому проаналізовано понад 205 тисяч коментарів у базі проєкту «Пастка кухаря».

НАСПРАВДІ, ось головні наративи, які боти намагалися просунути у соцмережах.

• Росію, її посадовців і військових боти представляли рятівниками та захисниками світового ладу. Подібні коментарі увійшли до другої за частотою згадок і зустрічалися у 31% коментарів із 205 тисяч.
• Третій за популярністю наратив ботів у 2023 році був присвячений критиці, засудженню та боротьбі з російською опозицією. Боти прирівняли прихильників Навального до терористів, а об’єднання родичок військовослужбовців – до українських провокаторів.
• Найменш охоче боти висловлювалися про соціальну ситуацію всередині Росії. Такі наративи зустрічалися лише у 5,6% коментарів. Найчастіше боти говорили про «непрацюючі санкції» та «процвітаючу російську економіку».
• Ну, а на першому місці ботної риторики, звісно, опинилися тези про «нацистів» в Україні та на Заході, про необхідність протистояти їм. Подібні коментарі боти публікували часом навіть у постах, де обговорювалася, наприклад, тема заборони абортів у Росії.

Що дізнався про Україну сержант Вадим Максименко

Представник ГУР МО України Андрій Юсов 4 січня прокоментував перше за довгий час повернення українських військовополонених. Крім іншого, він заявив, що Росія нехтує міжнародним правом, зокрема, Женевськими конвенціями.

Наприклад, це стосується 48 полонених, яких повернули напередодні — вони вважалися безвісти зниклими. Про них росіяни не повідомляли в Міжнародний комітет Червоного Хреста.

НАСПРАВДІ, крім самого факту цієї вже звичної мерзотності росіян цікаво й те, що нарешті звільнені українці досі перебували в інформаційному вакуумі. Наприклад, сержант Вадим Максименко, який потрапив у полон на пункті пропуску «Чонгар» 24 лютого 2022 року, провів у неволі 679 днів, протягом яких йому та іншим українцям, звісно, промивали мізки, що України вже фактично не існує.

І ось він дізнається, що Херсон, як і решта обласних центрів – українські, що за цей час саме звільнені величезні території, держава функціонує, уряд працює, а громадяни «неіснуючої України» торік задонатили найбільшим благодійним фондам 15,7 млрд грн (майже $500 млн). За ці гроші Сили оборони України забезпечувались дронами, транспортом, медичним обладнанням, оптикою, а також зв’язком.

Цікаво, скільки добровільно, а не примусово – за рознарядкою – переказали власних коштів для потреб своєї армії пересічні росіяни?

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело