Чому Москва виступила на захист хуситів

Найгучнішою спеціальною військовою операцією на вихідних стала та, яку проводили США та Велика Британія разом із союзниками проти хуситів. Росія у своїй боротьбі з «англосаксами» використала й цю подію. Але зробила це настільки дивно, що вчергове примусила замислитися над розумовими здібностями власного МЗС. 

«РФ рішуче засуджує удари нелегальної міжнародної коаліції на чолі зі США та Британією по об’єктах у суверенному Ємені», – заявила офіційний представник відомства Захарова.

НАСПРАВДІ, ця заява викликала одразу кілька запитань у міжнародного співтовариства. Тобто виходить, що Росія за хуситів? Чи це означає, що обстріл і захоплення ними цивільних суден і заручників Росія виправдовує? Чому немає такого ж запеклого засудження МЗС РФ терористичних акцій хуситів щодо цивільних осіб? (При голосуванні за це в Радбезі ООН Росія утрималася).

Хоча на останнє питання відповідь очевидна. Адже тоді Росії довелося б визнати також терористичну спрямованість свого удару річної давнини по багатоповерхівці в Дніпрі, коли внаслідок загинуло 46 людей. Чи було це «в рамках міжнародного права», за яке так непокоїться РФ у контексті хуситів?

А щодо останніх, то рух «Ансар Алла» не є визнаним у світі, і тим паче суб’єктом міжнародних відносин. У низці країн його вважають терористичним. З точки зору справжнього міжнародного права, Ємен представляє виключно уряд Президентської керівної ради, створений під час переговорів у квітні 2022 року. Базується в Адені.

Рух хуситів «Ансар Алла» натомість є антиурядовим і нелегітимним. У листопаді 2016 року він сформував  ніким не визнаний так званий уряд національного порятунку, який знаходиться в Сані. 

Але МЗС РФ не стало вдаватися в такі «дрібниці», назвавши те, що відбувається, «порушенням норм міжнародного права». Хоча це саме той випадок, коли такі «дрібниці» і мають вирішальне значення. Удари коаліції були завдані не по Ємену, а саме по «Ансар Алла». 

Звісно, Москві можна було б зробити простіше і заявити, що бунтівники та терористи – її союзники. Було б принаймні чесно та послідовно. Але послідовність (не кажучи вже про чесність) – не про путінську Росію. Тому їй і доводиться «захищати міжнародні права» тих, хто ними не наділений: бойовиків на окупованих територіях України, Ємену, Молдови, Грузії.

Окупанти знову заговорили про «російську Одесу»

«Воєнкорівська» сітка почала масове розповсюдження відео на підтримку Путіна з нагоди його березневих перевиборів. За сюжетом, до окупантів у бліндажі з’являється боєць в новенькій формі, касці і з урною для голосування. Ролик завершується відповіддю одного з окупантів на запитання, за кого ж той проголосував: «У нас у країні один президент. І він сказав, що Одеса – російське місто. А я з Одеси».

НАСПРАВДІ, «одеська» тема у виконанні артистів донецьких театрів з’явилася не на порожньому місці. У вересні минулого року, нагадаємо, розганяли відеоролик, в якому мешканців Сімферополя запрошують вступити на службу за контрактом. І там ряджені окупанти в окопі також обговорюють, як після завершення «СВО» житимуть у Києві та Одесі.

В останні місяці тему нових територіальних зазіхань Росії усіляко підігрівають політики всіх рівнів, починаючи з Путіна, який заявив, що «Одеса – російське місто». А Медведєв наприкінці минулого року додав до цієї «географії» ще «Дніпропетровськ, Харків, Миколаїв, Київ – які поки що марковані жовто-блакитним». Звісно Z-блогери у захваті від цієї бравади і вже обіцяють, що повернуть Умані «Жигулівське» пиво.

Усе це свідчить про одне: саме це і є головна мета так званої «спецоперації». І якщо раніше вона принаймні хоч якось на офіційному рівні ховалася за маячнею на кшталт «денацифікації та демілітаризації», то зараз перетворилася ледь не на офіційне гасло путінської президентської кампанії. 

Інакше б подібний ролик одночасно не з’явився б на Telegram-каналах усіх провідних «воєнкорів» та Z-блогерів із сукупним охопленням понад 3 млн підписників. Характерно, що він навіть не маркований як «передвиборча реклама/агітація».

Але на зміну есвеошних трендів у Росії давно вже ніхто не звертає уваги. А ось Європі та світу на ці «окопно-бліндажні» відео варто придивитися з усією серйозністю. Від Бердянська до Берліна – відстань невелика. І слідом за «одеськими» роликами, артисти донецьких театрів можуть почати мріяти про те, як житимуть десь в районі Унтер-ден-Лінден.

Громадян РФ за кордоном позбавлять права голосу

А щодо перевиборів Путіна, то на них, як офіційно заявили у ЦВК РФ, не запросять спостерігачів із «недружніх країн». Пояснили просто: «Логістика поїздок до Росії зараз нетривіальна».

НАСПРАВДІ, «нетривіальність логістики поїздок до РФ» не завадила їй  запросити на перевибори Путіна «спостерігачів» з Венесуели, Камбоджі, М’янми, Зімбабве, Бангладеш та інших «дружніх» країн. Все це було вже відпрацьовано під час псевдовиборів на ТОТ.

Всього до російського «недружнього» списку внесено 49 держав: всі країни ЄС, Австралія, Албанія, Андорра, Багамські Острови, Велика Британія, Ісландія, Канада, Ліхтенштейн, Мікронезія, Монако, Нова Зеландія, Норвегія, Південна Корея, Сан-Марино, Північна Македонія, Сінгапур, США, Тайвань, Чорногорія, Швейцарія та Японія.

Щобільше, розглядається можливість і повної відмови від організації голосування громадян РФ на виборах у консульствах цих країн. У ЦВК РФ пояснюють це «міркуваннями безпеки голосуючих та скороченням кількості консульських працівників». 

Для розуміння: на виборах Путіна у 2018 році закордонні дільниці було створено у 145 країнах. Тоді до списку виборців на 393 дільницях було включено 492 153 особи, проголосували 444 тисячі, або 96% від числа виборців у списку. Черги бажаючих проголосувати вишиковувалися біля посольств РФ в Італії, Таїланді, Німеччині. 

ЦВК тоді прозвітувала про те, що 85% виборців за кордоном проголосували саме за Путіна. (Це було навіть більше, ніж у середньому по РФ: більший відсоток йому тоді намалювали лише в окупованих Криму, Севастополі та Чечні).

Якщо росіянам цього разу не дозволять проголосувати за межами РФ в консульських установах, іншого способу віддати свій голос (що гарантовано Конституцією РФ) для них не буде. Широко розрекламованого дистанційного електронного голосування за кордоном також не буде, оскільки, як вважають у ЦВК, це «ризиковано і може повністю зірвати онлайн-голосування». 

Але правда в тому, що через відтік людей із РФ після 24 лютого 2022 року Кремль не хоче допускати демонстрацій нелояльності Путіну. Бо на цьому тлі не так переконливо будуть звучати заяви про його беззастережну підтримку.

«Первый канал» розповів про «міфічних росіян»

На цьому тлі цікава нещодавня заява відомого пропагандиста Артема Шейніна у програмі «Время покажет». 

Він розповів про свого друга з країн Балтії, який, за словами Шейніна, перебував на «антифашистських позиціях» і захотів стати «новим русским», однак зіткнувся з купою бюрократичних перепон при оформленні паспорта громадянина РФ. У підсумку Шейнін констатував: «держава використовує російських людей лише як «міфічних росіян».

НАСПРАВДІ, єдина несподіваність – у тому, що відкриття цього секрету полішинеля відбулося в етері «Первого канала». Те, що прямий шлях до російського громадянства є тільки з RT й інших пропагандистських ресурсів, – відомо давно. Треба бути збитим льотчиком або зі світу культури (як актор Депардьє), або спорту (боксер Джонсон). Робиться це виключно з пропагандистських міркувань. Надання громадянства мігрантам з Центральної Азії – задля «цілей СВО».

Отже, усі путінські наративи про те, що «там, де звучить російська мова – там і русский мир» не працюють. Навіть у самій РФ. Москві набагато легше волати про «міфічних росіян», ніж зробити цей міф реальністю. Хоча б на рівні власної бюрократії. Не кажучи вже про тимчасово окуповані території України. 

Тому й доводиться хіба що «ділити квартири на Печерських пагорбах і одеських пляжах», сидячи у студійних окопах та бліндажах.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело