Російська пропаганда вперше за довгі роки  взялася апелювати  до образу бажаного майбутнього – «нової Росії» та її ролі в новому мінливому світі.  Як пише  Jamestown Foundation, зараз цей образ гранично неконкретний, проте сама орієнтація на ідеал «світлого майбутнього» таїть у собі нові загрози для Кремля. З одного боку, риторика про рух до заповітної мети здатна на короткостроковий період надихнути росіян. З іншого боку, протиріччя між пропагандистською картинкою та реальністю з кожним днем ​​стають дедалі очевиднішими.

Першим таким протиріччям стає нездатність влади забезпечити елементарну безпеку населення на тлі війни. Початок року ознаменувався потужною українською атакою російського прикордонного міста Бєлгород, внаслідок чого постраждали  сотні людей. Водночас, за даними незалежних журналістів, саме війна та спричинені нею атаки на російські міста викликають найбільше тривог росіян.

На початку 2023 року пік тривожності був викликаний проникненням українських диверсійних груп на територію Росії та атаками безпілотників. У середині року найбільшу тривогу викликав заколот  Євгена Пригожина, а потім – страх можливого наступу ЗСУ. Абсолютний лідер серед причин тривожності у третьому кварталі року – атаки українських безпілотників, а кінець року ознаменувався страхом нової  можливої ​​мобілізації. Її посиленню сприяли також облави на мігрантів з метою їхньої відправки на фронт у  новорічну ніч.

Ще однією загрозою безпеці росіян стають злочини колишніх в’язнів, які повертаються з фронту. Їхня кількість також зростає. Як зазначають незалежні журналісти, далеко не всі вони повертаються до в’язниці після повторних порушень, і часто судді виносять найманцям невиправдано  м’які вироки. Дуже показовим випадком є вбивство батька голови пресслужби РПЦ  Володимира Легойди  25-річним  Адамом Щербаковим. Раніше він був багаторазово засуджений і мав вийти на волю лише у 2025 році, проте його  помилували  після закінчення служби.

Звісно, ​​тривожність ще не означає зростання протестних настроїв. Навпаки, певний рівень тривожності може викликати зворотну реакцію – паралізувати волю людей і загострити їхню потребу знайти хоч якусь опору та «ґрунт під ногами», якою стає консолідація навколо влади. Однак, як слушно зазначають політичні оглядачі, суспільство схильне втомлюватися від війни, якщо  не бачить перспектив.

Серед таких перспектив пропаганда все частіше називає «будівництво нової країни та нового світу» і створення нової «мобілізаційної економіки», яка, на відміну від колишньої, «напівколоніальної», забезпечить грандіозне  економічне зростання. Водночас, на думку фахівців, проблеми в російській економіці лише посилюватимуться.

Пропагандистський білборд на вулицях Москви. Російська Федерація, 20 лютого 2023 року

Російська економіка справді перейшла на військові рейки, про що з гордістю повідомляють пропагандисти. За їхніми словами, «російський оборонно-промисловий комплекс  кратно наростив  свої можливості і в повному обсязі забезпечує армію всіма необхідними озброєннями». Вливання в оборонний комплекс справді мають грандіозний характер. Ще влітку 2022 року повідомлялося, що підприємства Ростеха переходять на роботу в кілька змін і  відмовляються від відпусток  для виконання держоборонзамовлення.

У вересні 2022 року Володимир Путін підписав закон про 10 років ув’язнення за зрив  умов держоборонзамовлення, а через місяць створив при кабміні Координаційну раду із забезпечення  потреб армії. При цьому закупівлю для оборонних потреб з листопада 2022 року дозволено проводити у спрощеному порядку, без дотримання  конкурсних процедур.

Про зростання військового виробництва свідчить і збільшення закупівель необхідної для нього сировини. Так, за даними  незалежних журналістів, від початку повномасштабного вторгнення в Україну зросли постачання до Росії бавовняної целюлози, необхідної для виробництва пороху. Целюлозу ввозять майже виключно з Казахстану та Узбекистану, до того ж найчастіше в обхід санкцій. Якщо 2021-го року ці країни поставили до Росії бавовняну целюлозу майже на 4 млн доларів, то 2022-го – майже на 10 млн доларів. Серед клієнтів узбецьких і казахських виробників вказано безліч підсанкційних підприємств, а в деяких контрактах прямо прописано, що постачання бавовняної целюлози у 2023 році є частиною оборонного замовлення.

Незалежні журналісти зазначали, що саме збільшення оборонного замовлення допомогло уникнути  серйозного спаду  виробництва в Росії 2022 року. При цьому пропагандисти не приховують, що саме війна та пов’язане з нею зростання військового виробництва призвело до перерозподілу фінансування в найбідніші регіони Росії та різкого зростання добробуту насамперед малозабезпечених людей. «До регіонів пішов грошовий потік!» –  наголошують вони.

Президент Росії Володимир Путін на церемонії закладки бойових кораблів для ВМФ Росії на суднобудівному заводі «Залив». Крим, архівне фото

Західні експерти  також визнають, що вливання в оборонний комплекс дещо стимулюють економіку, проте у довгостроковій перспективі виявляться для неї «бомбою сповільненої дії». Фахівці зазначають, що скорочення інвестицій у школи та освіту призведе до скорочення продуктивності праці в середньостроковій та довгостроковій перспективі, а брак інвестицій у систему охорони здоров’я посилить і без того жахливу демографічну ситуацію. Найсильніше ці наслідки проявляться, коли військові витрати почнуть скорочуватися.

Російський економіст  Сергій Алексашенко  також вважає, що на Росію чекає нестача кадрів на цивільних підприємствах, зумовлена ​​мобілізацією і тим, що військові заводи почнуть «перетягувати» до себе кваліфікованих фахівців із цивільного сектору. Навіть лояльні владі медіа зазначають, що на Росію чекає  кадровий голод. Водночас нівелювати економічні проблеми за допомогою традиційних ринкових механізмів стане дедалі складніше.

Один із засновників Вищої школи економіки  Ігор Ліпсіц  вважає, що ринкові механізми в сучасній Росії стрімко скорочуються, і спостерігається  повернення до початку 90-х років, але вже без перспективи економічного зростання. Інші експерти також вважають, що зростання втручання держави в економіку призводить до того, що природні ринкові механізми перестають працювати, а управління економічними процесами «в ручному режимі» рано чи пізно дасть збій. І чим довше ці тенденції  прогресуватимуть, тим менше довіри викликатимуть пропагандистські гасла про «світле майбутнє».

Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии

Джерело