Великої  шкоди  зерну  і  продуктам  з  нього  та  насінню  в  зерносховищах  завдають  комірні  шкідливі  комахи  та  кліщі,  які  потрапляють  у  комори  із  зерном,  яке  заражується  вже  в  полях  під  час  обмолоту  та  на  токах,  а  також  через  одяг,  взуття  робітників  ті  ін.  Проте,  основна  маса  шкідників  накопичується  в  місцях  постійного  зберігання  хлібних  запасів. Контроль  за  збереженням  зібраних  запасів  зерна  і  продуктів  його  переробки  від  шкідників  така  ж  важлива  справа,  як  і  боротьба  за  вирощування  високого  врожаю.

Найпоширенішими та найнебезпечнішими шкідниками зерна та зернової продукції є комірний і рисовий довгоносики, великий і малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зернова міль, вогнівки, борошняний кліщ, хатня миша, сірий та чорний пацюки. Живлячись зерном шкідники забруднюють його екскрементами, відмерлими особинами та павутинням. Зерно склеюється в грудки, ущільнюється, в ньому підвищується температура і вологість. Із пошкодженого зерна одержують неякісне, з погіршеними хлібопекарськими і смаковими якостями борошно. Прогризене та пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, що, проростаючи, псують його, виділяючи при цьому шкідливі речовини. Ці гриби, насамперед роду Fusarium,спричиняють отруєння  –  мікотоксикози людей і тварин. Тому не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно навіть на корм худобі. Найважливішими  факторами,  які  визначають  інтенсивність  дихання  зерна,  є  вологість  і  температура,  тому,  для  забезпечення  ризиків,  найголовніше – закладати  на  зберігання  лише  кондиційне,  добре  просушене  та  чисте

зерно. Величина критичної вологості зерна різних культур пов’язана з особливостями їх хімічного складу. Так, для пшениці, жита, ячменю, кукурудзи вона становить 14%. Для зерна олійних культур характерним є високий вміст жирів, через це зберігати його складніше, ніж зерно злакових. Насіння сої здатне швидко і в значних кількостях поглинати вологу з навколишнього середовища. Тому зберігати його можна тільки  з критичною вологістю 10 -12 %. Насіння соняшнику надійно зберігається лише при вологості 8 %.  Тривалі мінусові температури стримують їхній розвиток і розмноження.

 У зерні, яке охолоджене до нижніх температурних порогів, не відбувається наростання чисельності комах та кліщів, і вони поступово гинуть.

Найрадикальнішим винищувальним заходом боротьби зі шкідниками зернових запасів продовжує залишатись хімічний метод, який включає вологу і аерозольну дезінфекцію, фумігацію. Для цього використовують препарати дозволені до використання у боротьбі зі шкідниками запасів, відповідно до « Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Роботи з превентивної та знезаражувальної хімічної обробки виконують виключно спеціалізовані підприємства, що мають відповідні державні ліцензії на проведення вказаних робіт. Фуммігацію дозволено здійснювати тільки спеціально навченим людям,  які забезпечені засобами індивідуального захисту і відповідним обладнанням,  бригадам у складі не менше трьох працюючих. При закінченні часу експозиції, передбаченого інструкцією для конкретного фуміганта, здійснюють дегазацію приміщення за допомогою активного чи пасивного провітрювання.

Ганна  Масинець Државний   фітосанітарний  інспектор ГУ  Держпродспоживслужби у Львівській  області                                                     

 

Джерело