на понеділок / 11.03.2024 / з Євангелії від Луки 19, 29 – 41; 22, 7 – 39

00:00:01 – Христе, світло істинне, що освітлюєш і освячуєш кожну людину, яка приходить на світ! Нехай позначається на нас світло обличчя твого, щоб у ньому ми побачили світло неприступне. Справ стопи наші до виконування заповідей твоїх, молитвами Пречистої твоєї Матері і всіх святих твоїх. Амінь.

00:00:26 – І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,

кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив’язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв’яжіть його і приведіть.

Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв’язуєте? – ви скажете: Господь його потребує.”

Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.

Коли вони відв’язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв’язуєте осля?”

Ті відповіли: “Господь його потребує”.

А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.

І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.

А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,

кажучи: “Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”

Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”

Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”

Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.

Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, – сказав, – “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”

Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”

Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,

і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?

І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”

Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.

І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.

І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,

бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”

І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,

бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”

І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”

Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.

Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.

Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”

І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.

Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.

Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.

Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.

Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.

Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,

і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,

щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.

О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,

та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”

“Господи”, – сказав Петро до нього, – “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”

А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”

Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”

“Нічого”, – відповіли. Він же до них промовив: “А тепер – хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.

Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, – бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”

Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”

Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.

00:04:45 – пояснення уривку Євангеліє від Луки 19, 29 – 41; 22, 7 – 39

=

Поширюйте відео!

=

Підпишіться http://bit.ly/33c60vX та вмикайте 🔔,

щоб вчасно отримувати сповіщення про онлайн-трансляції та нові відео.

=

Живе телебачення Української Греко-Католицької Церкви:

• сайт http://zhyve.tv/

• Facebook https://www.facebook.com/Zhyve.tv/

• Instagram https://www.instagram.com/tv.ugcc/

• YouTube https://www.youtube.com/pressugcc

• підтримати http://zhyve.tv/donate/

Джерело