Екологічні проповіді на третю неділю Великого посту
За апостольським читанням
Слава Ісусу Христу!
У третю неділю Великого посту – Хрестопоклонну – в особливий спосіб вдивляємося в Христовий хрест – дерево, яке стало престолом благодаті й невимовної Божої любові до нас. Справді, ми живемо в непростий час. Війна в Україні спричинила не лише людські страждання, але й серйозні екологічні та енергетичні виклики. Знищення екосистем, забруднення довкілля, дефіцит енергоресурсів через ракетні удари по енергетичній інфраструктурі – усе це ставить перед нами нові питання про те, як мудро використовувати Божі дари.
Уривок з Послання до євреїв, який ми щойно чули, дає нам цінні настанови з цього приводу.
Бог дарував нам природу як дар, яким ми повинні мудро управляти.
Апостол Павло говорить про Ісуса Христа як про «великого Архієрея», який «пройшов небо» (Євр 4,14). Нічого нема таємного перед Божим престолом – усе, що людина чинить або уникає робити, свідчить про неї як про мудрого чи немудрого управителя Божими дарами. Він також «зазнав усього, подібно як ми, крім гріха» (Євр 4,15). Це значить, що Ісус розуміє наші немочі та може співчувати нам. Господь знає наші серця, розуміє, що всього змінити не можемо, але потребує вірності бодай би в малому, як і сам навчає: «Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю Тебе над великим» (Мт 25,23).
Ці слова нагадують нам, що Бог – це не лише Творець світу, але й Отець, який піклується про нас. Він дарував нам природу як дар, яким ми повинні мудро управляти.
Війна в Україні – це виклик нашому мудрому управлінню Божими дарами.
Війна завдала значної шкоди довкіллю України. Ліси знищені й спалені, поля заміновані, дамби підірвані, критична інфраструктура зазнала суттєвих руйнувань. Наслідки війни трагічні: це справжній екоцид, наслідки якого будуть ліквідовувати й наші нащадки. Завдано непоправної шкоди людині й усьому Божому створінню…
В умовах дефіциту енергоресурсів ми також повинні вчитися економити енергію та використовувати її більш раціонально.
Мудре управління Божими дарами – це невід’ємна складова життя в Христі.
Апостол Павло закликає нас «приступити з довір’ям до престолу благодаті» (Євр 4, 16). Це значить, що ми не самі в цій великій боротьбі зі злом, яке несе тотальну руйнацію, Бог не забув нас, Він підтримуватиме в усіх добрих починаннях, які народжуватимуться у нашому серці. Просімо в Нього допомоги в мудрому управлінні Його дарами.
Ми також повинні пам’ятати, що Ісус Христос – це приклад для наслідування. Він показав нам, як мудро використовувати дари Божі. Ісус оздоровляв зранену природу людини, зціляючи хворих, годуючи голодних та воскрешаючи мертвих.
Як ми можемо мудро управляти Божими дарами в контексті сучасних екологічно-енергетичних викликів?
Дорогі брати і сестри!
Війна в Україні – це виклик не лише для нашого народу, але й для всієї планети. Мудре управління Божими дарами – це наш спільний обов’язок.
Згуртуймося і разом зробімо все можливе, щоб зберегти наш спільний дім – планету Земля, яку Господь довірив нам для мудрого управління нею.
Підготував о. Андрій Комар, референт Бюро УГКЦ з питань екології Самбірсько-Дрогобицької єпархії.
За Євангельським читанням
Слава Ісусу Христу!
Сьогоднішня неділя називається Хрестопоклоною, а це означає, що ми вже пройшли половину Великого посту. Для зміцнення наших сил на середині шляху Господь дає нам дві важливі речі.
Першою є сьогоднішнє Євангеліє, а другою – вияв пошани перед хрестом, на якому наш Спаситель відкупив увесь світ.
Євангелист Марко передає вражаючі слова Ісуса Христа про те, що ми маємо йти слідом за Ним. На цій дорозі починаємо розуміти, що є добре для кожного з нас, нашої душі й веде до спасіння, а що, навпаки, ранить її, завдає великої шкоди й веде до погибелі.
Ісус залишив нам багато духовних повчань, але найголовнішим є Його особистий приклад.
Усі Христові дії сповнені наполегливості, виваженості, цілеспрямованості, ревності, а найголовніше – вчинені з любов’ю, без якої жодні дії не мають справжнього сенсу.
Адже якщо будемо виконувати всі заповіді через страх перед Творцем, за звичкою чи просто формально, то яка з того користь? Хіба так станемо ближчими до Бога?
З любов’ю до Творця, до ближнього та всього створеного світу стає легше долати життєві труднощі, легше постити, молитися, працювати над собою, долучатися до добрих справ і творити добро у своєму довкіллі, відчуваючи відповідальність за всі Божі дари.
Якщо ми прагнемо врятувати свою душу та бути ближчими до Бога, маємо лише один шлях – мусимо жити любов’ю.
Другою точкою опори, про яку будемо роздумувати, є хрест.
Для кожного християнина хрест – це символ перемоги. Так воно і є насправді. Але, на жаль, хрест поєднує те, що дуже важко поєднати, – добро і зло, світло й темряву, самопожертву та користолюбство, любов і все до неї протилежне: ненависть, презирство, заздрість, гнів, лукавство та зраду.
Дивлячись на хрест крізь призму війни, ми в особливий спосіб розуміємо, через що довелося пройти Христові. Ми вже знаємо, що таке знущання, катування, приниження, страждання і жахлива смерть.
Аналізуючи історію України, бачимо суцільну хресну дорогу, лише зрідка крізь хмари мороку пробивається сонце.
Через ці страждання важко рухатися далі та мати надію на світле майбутнє для нашого народу. Але саме тернистий шлях нашого Спасителя і Його воскресіння є беззаперечним доказом та ґарантом і нашого воскресіння. Лише потрібно пройти цей шлях разом із Ним.
Сьогодні не хочеться багато говорити про біль і страждання. Сьогодні через молитву, піст і доземні поклони хочеться подякувати Творцеві за Його безмежну любов і щедрість, адже наш народ багатий не лише культурою, але й землею, на якій ми живемо, багатий красою природи, природними ресурсами, особливостями клімату. Ми маємо все: ліси, гори, моря, річки, степи, каньйони, піски, рожеві озера, болота, печери, унікальні заповідники, родючі ґрунти, водоспади, острови…
На жаль, війна все це нищить, завдаючи нам болю. Багато людей були змушені залишити свої оселі. Їм залишаються лише спогади та величезне бажання повернутися додому… Але, на жаль, там лютує війна… Війна, яка спотворює все, адже зло вміє лише руйнувати. Бог же, навпаки, – творити.
Хочеться, щоби це все завершилося, але, на жаль, війна триває.
Люди, які живуть неподалік зони бойових дій, позбавлені елементарних засобів для існування: тепла, світла, води, газу, їжі. На звільненій Херсонщині лісопосадки часто заміновані, тому люди не могли користатися з них у зимові холоди. Але навіть тут, де, здавалося б, панує зло, з’являються промінці любові. Люди, будинки яких знищили ракети окупантів, дозволяють своїм односельцям визбирувати на руїнах дерев’яні елементи меблів, підлоги, даху для обігріву домівок. Церква також робить усе можливе для того, щоб допомогти найбільш потребуючим: священники роздають дрова, обігрівачі, ковдри, їжу та воду…
У час болю, терпінь та жаху Творець через своїх вірних дочок і синів дарує Свою любов і Ласку всім своїм дітям, особливо тим, хто є в скруті. Нам з вами важливо цінувати Божі дари та захищати їх, боротися з будь-якою формою окупації та зловживаннями, щоб ми більше не бачили сліз наших дітей, більше не втрачали того, що є близьким нашому серцю.
Амінь.
Підготував о. Дмитро Онуфрик, референт Бюро УГКЦ з питань екології Одеського екзархату.
Проповіді підготовлені в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2024 р.