За апостольським читанням

Флп. 247 зач., 4, 4-9

Слава Ісусу Христу!

Любі брати і сестри в Христі, у цей святковий день Квітної (Вербної) неділі, коли ми згадуємо в’їзд Ісуса Христа до Єрусалима, хочу нагадати про значення християнського світогляду в контексті нашої екологічної відповідальності.

Послання апостола Павла до Филип’ян має для нас велике значення, оскільки закликає до радості, ввічливості й виявлення Богові наших прохань через молитву та дії з подякою.

Сьогодні я б хотів звернути увагу на глибокий зв’язок між духовністю і нашими обов’язками щодо збереження Божого створіння та управління дарами Творця  в дусі любові та справедливості. Послання апостола Павла до Филип’ян містить важливі інструкції, які є особливо актуальними для нашого розуміння екологічної відповідальності. Зокрема, хочу зосередитись на словах: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: радуйтеся» (Флп 4, 4).

Ця радість, про яку говорить Павло, не є поверхневою або ефемерною. Вона ґрунтовна, випливає з глибокого усвідомлення нашої єдності з Богом та Його створінням, а наше святкування цієї радості має включати відданість ідеї збереження й відновлення природного світу довкола нас. Адже коли дбаємо про землю, воду, повітря та всіх живих істот, які нам доручені, ми не тільки виконуємо екологічні обов’язки, але й радіємо спільно з Творцем.

Другий момент, який нам варто розглянути, – це заклик Павла до ввічливості: «Хай ваша ввічливість буде всім людям відома» (Флп 4, 5). Тут звучить нагадування про те, що наша поведінка має бути взірцем християнських цінностей у всіх аспектах життя включно з нашим ставленням до довкілля. Ввічливість тут можна інтерпретувати як нашу сталу повагу до природи й  турботу про неї, що вимагається від нас як стюардів землі.

Насамкінець хочу акцентувати на словах Павла про те, що ми повинні думати про все, «що правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте» (Флп 4, 8). Це наш моральний компас для повсякденної діяльності. У контексті збереження довкілля це означає промоцію і підтримку практик, які сприяють сталому розвитку та не шкодять природі. Чистота довкілля, справедливий розподіл ресурсів і чесність у нашій екологічній практиці – це критерії, якими слід керуватися у власних рішеннях.

Молімося, щоб кожен з нас зміг особисто долучитися до збереження та захисту нашої спільної домівки – Землі – і відчути глибоку радість від єднання з Богом через цю святу місію. Амінь.

Підготував о. Павло Завіша, референт Бюро УГКЦ з питань екології у Кам’янець-Подільській єпархії.

 

За Євангельським читанням

Йо. 41 зач.; 12, 1-18.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати та сестри! Сьогодні наша свята Церква відзначає величне свято – Вхід Господа нашого Ісуса Христа у Єрусалим. Ця подія для нас є одночасно радісною і сумною.

Радісна через те, що люди, котрі зустріли Христа, щиро вірили, що перед ними Бог та Цар, Якому належить віддати найвеличніші почесті. Сумна через те, що кожен із нас знає: мине декілька днів – і ті ж самі люди кричатимуть: «Розіпни, розіпни Його!».

Сьогодні ми бачимо, як урочисто входить наш Спаситель у Єрусалим. Усі радіють Його появі, адже перед цим Він воскресив свого друга – Лазаря, який чотири дні лежав у гробі. Але сьогоднішній вхід Христа не є лише радісним, адже це початок Його страждань, початок Його шляху на гору Голгофу, де Він ляже на дерев’яний хрест, і Своєю смертю відкупить усе людство від рабства гріха, і Його смертю ми отримаємо спасіння.

Господній шлях на гору Голгофу був важким, тернистим, і ми можемо також побачити, що наше з вами життя – життя християн – часом теж є важким і тернистим. Наразі ми відчуваємо ці страждання через війну, яка вирує сьогодні. Наша з вами Батьківщина йде своєю Хресною дорогою. Бачимо, як її руйнують та спустошують. Читаємо кожного дня жахливі звістки про втрати мужніх синів і дочок України. Саме нині, як ніколи раніше, слід не опускати руки, а навпаки, об’єднатися, подати руку допомоги ближнім, стати для них праведними «Симеонами», щоб вони легше пережили втрати своїх ближніх. Війна – це наше спільне горе, наш спільний біль.

Не тільки ми відчуваємо біль війни, також знемагає і природа, тому що страждає все створіння. Наша земля відчула невимовний біль, оскільки понівечена від розривів бомб та ракет, дуже багато сіл та міст знищені, стерті з лиця землі, рослинний і тваринний світ ледь жевріє там, де ведуться інтенсивні бойові дії. Не раз тут, де немає боїв, доводиться спостерігати, як палять суху траву, вирубують ліси, через власну халатність забруднюють ріки й озера. Тому наша Церква закликає до екологічного навернення для порятунку створіння. Кожен із нас може і повинен себе запитати: «А що я можу для цього зробити? Як я можу долучитися до порятунку створіння?». Відповідь є дуже простою: відповідально управляти Божими природними дарами.

Каже нам апостол Яків: «Віра, коли діл не має, мертва сама в собі» (Як 2, 17). Проявляймо свою віру через екологічне навернення, яке підтверджуймо конкретними вчинками. Нас закликають у часі війни раціонально й економно використовувати електроенергію, тож простежмо уважно, чи ми це робимо. Чи вимикаємо непотрібні електроприлади? Чи замінили лампочки на енергоощадні? Чесноти мудрості  й поміркованості мають бути провідними в нашому житті та ставленні до довкілля й природних дарів Творця. Адже Господь щедро обдарував нас різноманітними ресурсами, однак кожен особисто є відповідальним за їх збереження для прийдешніх поколінь. Такі правила є очевидними, а їх дотримання наближатиме нас не тільки до порятунку створіння, але й до спільної Перемоги, якої очікуємо й випрошуємо в нашого Творця.

Час Великого Посту, який завершується, та страсний тиждень Христових страждань, який нас очікує, – це  особлива пора для роздумів над духовним життям, наверненням до Бога в цілому й екологічним наверненням зокрема. Господь хоче від нас дієвої віри, щоб ми зі щирим серцем та любов’ю ставились до всіх та Богом сотвореного світу. Докладімо максимум зусиль, щоб порятувати себе та інших від байдужості, користолюбності, споживацтва, адже це веде світ до загибелі. Будьмо правдивими християнами, віра яких є живою й проявляється у відповідальному ставленні до ближніх та всього Божого створіння – природи. Амінь.

Підготував о. Андрій Сем’янчук, референт Бюро УГКЦ з питань екології Коломийської єпархії.

 

Проповіді підготовлені в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2024 р.

Джерело