Йо. 1 зач.; 1, 1-17

Споконвіку було Слово, …

Ним постало все, і ніщо, що постало,

не постало без нього. (Йо1, 1-3)

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Дорогі браття і сестри!

Згідно з переказом, св. Кирило, автор нашого алфавіту, розпочав перекладати Святе Письмо слов’янською мовою саме з Євангелія від Йоана. Таким чином, понад 1150 років тому нашим предкам «двері віри» були відчинені саме з перших слів сьогоднішнього читання: «Споконвіку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було – Бог» (Йо 1, 1).

Слово-Логос споконвіку було з Богом-Отцем одно (Йо 1, 1-2; 10, 30), і воно – єдиний посередник усього творчого акту (Йо 1, 3), при якому постали небо, і Земля, і людина, і все живе й неживе. Той факт, що Логос бере активну участь у творенні світу, означає, що все сотворіння є актом об’явлення Бога, тобто несе в собі слід Слова (Мудр 13, 1,5; Рим.1:19-20). Галилей ще 400 р. тому говорив про дві книги: Біблію й завжди розгорнуту книгу природи. Часто про «неписану і найбільшу книгу» об’явлення Творця, яку кожна людина може «читати», писав й Андрей Шептицький та його душпастирі-сучасники, зокрема на сторінках «Місіонаря»: «Такою книгою є великий світ Божий: небо, земля, море, то якби величезні, незміримі картки тої великої книги, а все сотворіння Боже що в небі і що на землі і що в морі, то все є якби літери і слова в тій книжці. Треба тільки вміти читати.  … аби з кожного сотворіння брати собі причину Господа ліпше пізнавати і ліпше любити і ліпше Єму служити. … світ цілий пригадує нам Сотворителя свого і Єго силу і Єго красоту і Єго доброту, і кожде сотворіння світа пригадує нам того Отця Небесного. … велика, хоч неписана і недрукована книга – Світ Божий» (1897).

– «… ні одна [книга у світі] не промовляє до нас такою мудростію, як книга, що єї сам Сотворитель написав своїми творами у вселеннім світі. Світ і єго твори, се книга, що день і ніч стоїть отворена перед нашими очима. Розумний чоловік вичитує з сеї книги, як безконечно мудрим мусить бути Творець сего великого світа, яка безмежна Єго доброта і красота і безгранична Єго сила і всемогучість. … душа кличе: достойно і праведно єсть: Тебе, Боже, величати, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тебе благодарити, Тобі поклонятися…». І найбільша мудрість, яку з тої книги Божих сотворінь розумна душа повинна вичитати: Тобі, Боже, служити хочу в любови, як служить Тобі вся вселенна, бо Ти оден є і Мудрість безконечна, і Доброта безгранична, Красота безмежна і Сила всемогуча…» (1920).

Отож, кожен покликаний осягнути велич, могутність, доброту й красу нашого Бога через сотворений Ним світ. «Читаючи» першу книгу об’явлення, зможемо наповняти своє серце любов’ю і вдячністю до Бога-Творця. Мандрівки в гори, ліси, заповідники, парки, дитячі табори та сімейні вікенди на лоні природи, молодіжні еко-прощі тощо – це найоптимальніші способи такого «читання».

Євангелист Йоан вважається богословом «нового творіння», адже від першого й до останнього вірша запрошує кожного з нас зустрітися з Воскреслим, бо саме в Ньому є справжнє життя і світло. Бо воскресіння вже тепер можемо побачити: у Божій благодаті, у добрих і рясних плодах християнського життя, через покаяння з гріхів (у т.ч. й екологічних). Адже правдиве християнське життя – це життя воскреслого Христа в серцях і душах християн (Флп 3, 10-11). Бо, як проповідував св. Максим Ісповідник, «людина може перетворити у рай всю землю лише тоді, коли вона буде носити рай у собі». Оновлення творіння: «От, нове творю все» (Од 21, 5) – починається від воскресіння Христа і продовжується в духовному відродженні й оновленні кожного з нас: «Коли хтось у Христі, той – нове створіння» (2 Кр, 5, 17).

Свято Пасхи – це свято відродження та відновлення людини до її первозданного образу й подоби, яка була дана їй Богом-Творцем у раю та,  зранена і спотворена гріхом, стала врешті вбивцею і руйнівником. Христос, немов пригадуючи, що все було сотворене Словом (Бут 1; Йо 1, 3), неодноразово демонструє важливість і силу промовленого Слова, оздоровляючи й зціляючи, виганяючи бісів і воскрешаючи мертвих, впливаючи цим також і на природні стихії, дерева, тварин і риб. Для чого ? Аби показати, що слово любові, добра і благословення, промовлене людиною з вірою, може подібним чином творити чуда і впливати позитивно як на людей, так і на навколишній світ-природу, зціляючи, оздоровляючи і навіть воскрешаючи. Натомість негативні слова-прокльони, тобто гріхи, також матимуть вплив, але вже руйнівний – як на людей, так і на сотворіння (Мр, 11, 12-25; Мт 21, 18-22), яке через наші гріхи, зокрема й екологічні, «понині стогне і страждає у тяжких муках (Рим 8, 22)». Тому й не дивно, чому у світі стільки природних катаклізмів і стихійних лих. Чимало сучасних досліджень змін структури води чи росту рослин залежно від людських слів та намірів тільки підтверджують вищезазначені істини. Тому від кожного з нас, від наших мотивів-рішень-діянь і врешті конкретних слів безпосередньо залежить  стан того середовища, у якому проживаємо, – сім’я чи спільнота, село чи місто, наш спільний Дім-Земля.

Церква навчає, що остаточна мета всесвіту – Божа повнота, досягнута Воскреслим Христом. Тобто всі створіння рухаються вперед, з нами і через нас, до спільної цілі, якою є Бог як єдиний володар Всесвіту (Пс 24, 1; Втор 10,14; Лев 25, 23), Котрий все сотворене любить і радіє цим (Пс 104, 31), знає і пам’ятає (Лк 12, 6), обіймає і просвічує, присутній у кожному творінні (1 Кор 15, 28). Одна з головних місій людини – привести всі створіння назад до їх Творця, плекаючи братерські відносини з ними за прикладом св. Франциска з Асижу (енцикліка «Славен Будь», 83, 100, 221), визнаючи за всіма живими істотами притаманну їм цінність у Бога, адже «самим фактом свого існування вони Його благословляють і славлять» (Пс 148,3-5; ККЦ 2416), живуть для Нього (Лк 20, 38), стають видимою іконою невидимого Бога.

         Від сьогодні й упродовж усього року кожна неділя є днем Воскресіння, днем пригадування і прославлення Воскреслого Христа. Кожна неділя для нас має стати днем зцілення наших стосунків з Богом, з нами самими, з іншими та навколишнім світом (енцикліка «Славен Будь», 237). Недільний відпочинок, центром якого є Євхаристія, дає людині змогу побачити себе не як центр Всесвіту та абсолютним володарем усього сотвореного, а радше навпаки – вкотре детронізувати себе, поглянути на себе як «останнє з черги творіння», яке покликане піклуватися про природу та бідних, змінивши матеріалістичну й утилітарну ментальність на почуття відповідальності за спільний Дім та всіх його мешканців. Людське призначення і щастя полягає в прославі свого Творця. Увесь світ є храмом Бога живого, місцем Його прославлення. Таким чином, людина й усе творіння покликані спільно прагнути творити «Царство Божої слави» на засадах любові й гармонії між Творцем та Його творінням, яке розпочинається саме з неділі, зі «Свята Божого творіння» (Юрген Мольтман).

Отож, підсумовуючи, пам’ятаймо: як після лютої зими приходить гарна весна, а тепле сонечко й весняний дощик пробуджує в землі різні трави й квіти, як після тяжких подвигів Великого посту настає світлий і радісний празник Воскресіння, так нехай у наших серцях і душах Божа ласка спричинить після дошкульного морозу гріха теплу й радісну весну нового й правдиво християнського життя, а після щирого покаяння у святій Тайні Сповіді нас наповнить правдива радість Воскресіння з молитвою-прослави на устах:

Ісусе, Сину Божий, у Тобі все постало.

Ти воплотився в лоні Марії, нашої Матері,

Ти став частиною цієї землі і дивився на цей світ людськими очима.

Сьогодні Ти живеш у кожному творінні, у воскреслій славі Твоїй.

Будь Прославлений..! 

ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!

Підготував о. Сергій Довба, референт Бюро УГКЦ з питань екології Львівської архієпархії.

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2024 р.

Джерело