9 травня, у свято Перенесення мощей св. Миколая Мирлікійського, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав парафію с. Старий Кропивник на Дрогобиччині. У цей день місцева громада святкувала храмове свято. У співслужінні о. Василя Штокала (декана Підбузького), о. Василя Нагини (адміністратора парафії) та священиків Підбузького деканату владика Ярослав відслужив Архиєрейську Літургію.

Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що Світлий тиждень радісну ходу назустріч воскреслому Христові (див. повний текст проповіді). “Подібно до того, як апостоли, перебуваючи в Єрусалимі, зустрічали і по-новому відкривали для себе Учителя, Церква запрошує і нас у цей пасхальний час новими очима і новим серцем зустріти воскреслого Христа, присутнього між нами”, – сказав проповідник.

Відтак владика Ярослав звернув увагу вірних на слова св. євангелиста Йоана про те, що Бога в Його Божественній, незбагненній природі ніхто ніколи не бачив. “У своєму божестві Він невидимий. Людина, як обмежене створіння, зустрічаючись із вічністю, безсмертям, розгублюється, почувається нездатною збагнути, увійти в ту велич Божества, яке Отець і Син у Дусі Святому хочуть перед нею відкрити. Тільки Ісус Христос, Син Божий, який став Сином Людським об’явить волю і задум Небесного Отця про спасіння людини”, – пояснив єпископ. Прийнявши людське тіло і воскреснувши із мертвих, Ісус об’являє людині невидимого Бога. “Його тіло, яке катували, ранили, розіп’яли, у якому Він помер на хресті та яке поклали в гробі, стало після Його Воскресіння Тілом богоносним. Ми називаємо його Тілом прославленим. Для того щоб зустріти воскреслого Христа, щоб побачити той вогонь божества, який об’являється в людському тілі Воскреслого, необхідна одна умова — віра”, – додав єпископ.

Далі владика Ярослав зауважив, що віра не є результатом людських зусиль, людського розуму, а радше, Божим даром: «Блаженний ти, Симоне, сину Йони. Бо не відкрили тобі це плоть і кров, але Мій Небесний Отець, Який є на небесах». “Вона бере свій початок в ініціативі Бога, Який розкриває нам своє єство і запрошує нас розділити з ним його божественне життя”, – зауважив проповідник.

Крім того, владика Ярослав пригадав вірним історичне тло свята Перенесення мощей св. Миколая Чудотворця, яке мало місце в XI столітті. Побоючись опоганення християнських святинь з боку невіруючих жителі м. Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая. “8 травня кораблі із мощами Мирилікійського Чудотворця прибули до м. Барі, і скоро радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая врочисто перенесли в церкву святого Стефана, що перебувала неподалік моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що збуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через три роки була побудована церква на честь святителя Миколая й освячена папою Урбаном II”, – розповів єпископ.

Наприкінці проповіді владика Ярослав зазначив, що немає християнської душі, котра б не горнулася до цього великого Святителя. “Святий Миколай для вірян з давніх-давен – це правдиве правило віри і уособлення доброти. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїми потребами, бо серце відчуває і знає, що він колись, за свого земного життя, був добродієм для християн, отож і сьогодні, перебуваючи у вічному житті, він може подати нам руку допомоги в наших потребах”, – наголосив єпископ.

Після завершення богослужіння владика Ярослав подякував о. Василеві за душпастирське служіння, а всім добродіям, жертводавцям і парафіянам храму за турботу про Божий храм.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

Джерело