Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського в день свята Зіслання Святого Духа, 23 червня 2024 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри!

«Зішлеш Духа твого, і оновлені будуть, і відновиш лице землі»- Дар Святого Духа є «плодом» смерті та воскресіння Ісуса. П’ятидесятниця «представляє» Пасху – смерть і воскресіння Ісуса – в серцях апостолів та усієї Церкви. Дух робить смерть Ісуса присутньою у житті тим, що у ньому вмирає «старе»: страх, замкнутість, гріх. Натомість, Дух Воскреслого преображає життя зсередини наповнюючи його миром, радістю, прощенням, відкритістю до інших та дає відвагу з вірою продовжити місію Ісуса. У день воскресіння Ісус дає апостолам свого творчого Духа диханням і словом, так само як Бог створив Адама словом і диханням. У П’ятидесятницю остаточно відбувається нове творіння всього.

Разом з вилиттям Святого Духа Ісус дає нам запевнення надії, але водночас змушує задуматися. Він каже учням: «А Утішитель, Святий Дух Святий, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам». Це нове і повне розуміння стосується якості та перспективи. Дух змушує нас дивитися на все по-новому, відповідно до точки зору Ісуса. На великій дорозі саме Дух вчить нас з чого почати, яким шляхом йти і як ним йти.

Дух насправді вказує нам вихідну точку духовного життя. Ісус говорить про це: «Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете». Такою є логіка Духа. Він нагадує нам, що все, що в основі не має любові, є марне. І що ця любов походить не стільки від наших здібностей, скільки є даром його благодаті. Він вчить нас любити, і ми повинні просити про цей дар. Він є «мотором» нашого духовного життя. Якщо ми не почнемо з Духа, або з Духом, або через Духа, життєва подорож не може бути успішно завершеною.

Святий Дух є Божою пам’яттю. Він нагадує нам усі Ісусові слова та розпалю в наших серцях любов до Бога. Ми пізнаємо його присутність у прощенні гріхів, коли сповнюємося його миром та свободою. Святий Дух нагадує нам: «Ти впав, але ти мій син, моя дочка. Ти унікальне, вибране, дорогоцінне створіння, і навіть якщо ти впав і втратив довіру до себе, Бог тебе завжди любить та довіряє тобі!». Бог завжди пам’ятає про нас, навіть коли ми забуваємо про нього.

Він, Утішитель, є Духом зцілення, Духом воскресіння, і може зцілити наші рани. Він вчить нас не стирати спогадів про людей і ситуації, які завдали нам болю, але дозволити їм жити у його присутності. Так як сталося з апостолами і їх невдачами. Вони залишили Ісуса перед мученицькою смертю, Петро зрікся його, Павло переслідував християн: скільки помилок, скільки провини! А скільки того вчинили теж ми самі! І знайти вихід з цього ми неспроможні. Але з Утішителем – напевно. Тому що Дух зцілює спогади тим, що повертає на перше місце найважливіше – пам’ять про Божу любов, Божий погляд на нас. Він впорядковує наше життя коли вчить приймати себе та прощати собі самим. Це нелегко, але Дух нас цього вчить: вчить примиритися зі своїм минулим, щоб почати знову.

Святий Дух ніколи не скаже нам, що у нашій подорожі все добре, бо це є неправда. Найперше Святий Дух викриває наші гріхи. Відкриває нам очі щоб ми побачили, де робимо помилки. Він не карає нас, не звинувачує і не докоряє за те, наскільки ми грішні. Він робить це в мирі, в любові, щоб очистити нас і привернути до себе. Одна з перших речей, які Святий Дух робить, коли він приходить у наше життя, це починає змінювати речі в нас і заохочує боротися зі своїми хибними ідеями та подвійністю, навіть якщо це вимагає зусиль, внутрішньої боротьби та жертви.

Святий Дух ніколи не залишить нас самотніми. Він візьме нас за руку, потішить і завжди підбадьорить. Від Святого Духа ніколи не походять гіркота, песимізм, заздрість. Вони походять від зла, яке насолоджується негативом і підживлює нас нетерплячістю, змушує себе жаліти, вважати себе жертвою, а на проблеми скаржитись, перекладаючи всю провину на інших. Святий Дух, навпаки, закликає ніколи не втрачати віри і завжди починати знову. Він дає імунітет до мікробів брехні, гордості, егоїзму, самолюбства.

Святий Дух конкретний, а не ідеалістичний. Він завжди веде нас до конкретних речей, бо хоче, щоб ми зосереджувалися на теперішньому моменті, тому що місце, де ми є, і час, у якому ми живемо, є простором благодаті. Святий Дух веде нас до любові тут і зараз, а саме: не до ідеального світу, не до ідеальної церкви, а до того, що є тут, у світлі сьогодення, у відкритості, у простоті.

Дух хоче, щоб ми були разом, утверджує нас як Церкву, і навчає церкву, як діяти далі. Учні були закриті в горниці, але Дух зійшов і вивів їх. Без Духа вони були самі з собою, з Духом вони відкриваються кожному. У кожну епоху Дух перевертає наші моделі і відкриває нас для своєї новизни. Новизна Бога є новизною Святого Духа, який завжди навчає Церкву життєвої потреби не залишатися замкнутою в собі, не бути отарою, що зміцнює огорожу, але відкритим пасовищем, щоб усі могли насичуватися Божою красою. Церкві недостатньо власних програм і проектів модернізації. Лише Дух омолоджує її та звільняє від залежності на собі і запрошує йти постійно новими шляхами М свідчення, на яких Господь сам прагне змінювати світ.

І нарешті, що дивно, Святий Дух є причиною розділення, іноді навіть плутанини. Ранком П’ятидесятниці він творить сум’яття, розділяючи мови, погляди… Але він також є автором гармонії. Він дає різноманіття харизм, але всі відмінності укладаються в гармонію, і це стає багатством Церкви. Утішитель, Святий Дух, виходить на сцену історії, і полум’ям своєї любові пише нову главу в історії новозавітної Церкви та кожної охрещеної людини. Новий дух, нове серце, нова мова. Отець посилає нам Духа свого Сина, щоб поєднати всіх у своїй любові. Тільки так ми можемо зробити щоб Церква, дією Святого Духа, доторкнутися до неба там, де ми живемо. Амінь. Слава Ісусу Христу!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський

Джерело