25 червня, в урочищі «Богдан», що в с. Поляниця, у каплиці Святого Архистратига Михаїла, яка знаходиться високо в горах, неподалік гори Хомʼяк, була відслужена Божественна Літургія, яку очолив Преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ.

На цьому місці, у 80-их роках XX століття, протягом літніх періодів, перебувала пасіка Делятинського лісокомбінату, працівником якої був о. Михаїл Косило, ректор підпільної духовної семінарії. Разом з ним на пасіці в той час працювали, як помічники, його підпільні семінаристи, які готувалися до священства. Також до підпільного священника-пасічника сюди приходили численні віряни – греко-католики на богослужіння. В памʼять про ті часи у 2003 році, силами місцевої громади, побудовано в лісі каплицю, яка щороку збирає численних прочан.

Цього року близько двісті молільників здійснили піший похід в молитовному розважанні Хресної дороги, жертвуючи їх за український народ, його державу та захисників Батьківщини, щоб якнайшвидше українські воїни здобули перемогу, а у світі запанував справедливий мир. Решта прочан прибули на місце молитви завдяки жертвенним водіям вантажних автомобілів та позашляховиків.

Єпископові співслужили: о. Богдан Скірчук, протопресвітер Яремчанського протопресвітеріату, о. Василь Панівник, протопресвітер Тисменичанського протопресвітеріату, о. Василь Ткачук, протопресвітер Ланчинського протопресвітеріату та численне духовенство навколишніх міст і сіл. Також на моління прибув о. Зиновій Гончарик, колишній семінарист підпільної духовної семінарії під проводом о. Михаїла Косила, з групою вірян з Підволочиська.

Після того, як закінчилися євангельські читання, владика Петро виголосив проповідь:

«На цьому місці, у 80-их роках була пасіка, де був один священник, який коло себе гуртував молодих юнаків. В такий спосіб він формував з них майбутніх душпастирів. 

Після вознесіння Ісуса Христа на небо, всі апостоли були розгублені. Вони впадали у численні сумніви: “Що ж буде далі?”. Їхня ментальна невизначеність триває до моменту Зіслання Святого Духа, через якого Бог докладно навчив їх про все те, що мають вони робити: куди йти і як проповідувати. 

Двері Христової науки відкриті нам через святу Церкву. Навіть той факт, що ми зібралися разом на цьому місці, щоб пригадуючи духовних Отців тих часів, продовжувати їхню працю дією Святого Духа. 

Зараз триває війна. І сьогодні, як ніколи раніше, ми маємо злучитися в єдиному пориві молитовного духу, бо завданням Церкви є голосити Слово Боже і гуртувати людей до молитви й молитися за них.  

Ми, як християнська спільнота, маємо огорнути своєю любовʼю, увагою й підтримкою всіх тих, що страждають зараз від війни. Чи то духовно, чи фізично.  

Згадайте старозавітню історію про двобій Давида і Голіята. Простий юнак на імʼя Давид не мав, ні військових обладунків, ні меча. Навіть його суперник Голіят насміхався з нього. Однак Давид поклався на Бога і тільки один камінець приніс йому перемогу. 

Я не знаю де, коли і якою силою має впасти той камінець. Але я впевнений, що він обовʼязково впаде Іменем і Силою Господа нашого. Амінь». 

Після Богослужіння, о. Богдан Скірчук подякував єпископу за його присутність, а також усім священнослужителям та вірним, які так чисельно зібралися в урочищі «Богдан».

Пізніше Архиєрей відслужив Панахиду за спочилим у Бозі о. Михаїлом Косилом, померлими священнослужителями, які були учнями підпільної семінарії, спочилими фундаторами і жертводавцями каплиці, загиблими українськими військовими та всіма усопшими з родин присутніх на Богослужінні. Також владика здійснив Чин малого освячення води.

Насамкінець, духовенство спільно з вірянами зробило кілька світлин для історії.

 

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ
Світлини: бр. Роман Мизюк та бр. Тарас Воробець

 

Джерело