Проти ночі 29 липня 2022 року стався один з найбільших злочинів росії проти військовополонених – обстріл Волноваської виправної колонії у селищі Оленівка, де утримували оборонців «Азовсталі». 28 липня 2024 року на Майдані Незалежності у Києві відбувся традиційний мітинг «Free Azov», присвячений вшануванню пам’яті загиблих унаслідок цього теракту. Представники «Асоціації родин захисників «Азовсталі» у співпраці з Національним музеєм Революції Гідності організували у центрі столиці виставку «Оленівка: квінтесенція жорстокості» та вшанували жертв теракту хвилиною мовчання. Учасники аналогічної акції 28 липня ц.р. у Львові запалили лампадки та провели реквієм, вшановуючи загиблих воїнів.

Як це було?
російська пропаганда вранці 29 липня 2022 року заявила про обстріл колонії № 120 в Оленівці Донецької області, де утримували майже 200 українських військовополонених з «Азовсталі». Адміністрація колонії протягом довгого часу не гасила пожежу в підірваній будівлі і не надавала медичної допомоги постраджалим, які помирали від втрати крові та больового шоку. Всього унаслідок удару загинули щонайменше 53 українських військових, ще близько 130 дістали поранення.
Одразу після вибуху росія звинуватила в обстрілі Україну, заявивши, що його було здійснено з використанням «HIMARS»; втім не надала доступу до Оленівки ані Україні, ані міжнародним організаціям. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець пропонував російській уповноваженій з прав людини т. москальковій спільно відвідати місце трагедії, але вона відмовилася. 11 жовтня 2022 року на підконтрольну Україні територію повернули тіла 62 українських військових, зокрема й загиблих в Оленівці. Також вдалося повернути кількох поранених, які перебували у підірваному бараку.

Що довело розслідування?
Загиблі мали офіційний статус військовополонених та були верифіковані МКЧХ як такі, на яких поширюється дія Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Тож щоб розслідувати масове вбивство полонених, Україна звернулася до ООН та Міжнародного комітету червоного хреста (МКЧХ) як гарантів домовленостей щодо захисників «Азовсталі», яких утримували в Оленівці. Домовленості передбачали, що їм збережуть життя та згодом обміняють. Проте створена Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем місія, яка мала розслідувати теракт в Оленівці, так і не прибула в Україну через відсутність гарантій безпеки з боку росії, а через 5 місяців була розпущена. Водночас 25 липня 2023 року ООН заявила, що теракт в Оленівці «не був спричинений ракетою HIMARS», спростувавши пропагандистські заяви російської сторони. Управління Верховного комісара ООН з прав людини 4 жовтня 2023 року оприлюднило звіт, де на основі інтерв’ю з понад 50 свідками і постраждалими, а також аналізу доступних відео та фотографій підтвердила раніше озвучені організацією дані, що вибухи не були спричинені HIMARS.

За фактом загибелі військовополонених слідчими Головного слідчого управління СБУ розпочато кримінальне провадження за частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни). Згідно з офіційним висновком Офісу Генпрокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, по бараку, де утримували «азовців», вистрілили з російського термобаричного гранатомету. Головне управління розвідки Міністерства оборони України за результатами власного розслідування встановило, що вбивство українських полонених в Оленівці було заздалегідь спланованим актом, який організували та здійснили найманці ПВК «Вагнер» за особистою вказівкою їхнього ватажка євгена пригожина, не узгодивши це з керівництвом міноборони росії. Відповідно до інформації ГУР МОУ, вибух влаштували, аби приховати факти розкрадання коштів, виділених на утримання українських військовополонених. 1 серпня 2022 року до колонії мала прибути комісія з росії для перевірки витрат виділених коштів та умов утримання полонених, тому проблему «розв’язали» звичним для терористів способом – знищивши приміщення разом з військовополоненими українцями. Ще однією метою теракту було підвищення соціальної напруги в Україні зважаючи на суспільний інтерес до полонених героїв «Азовсталі».
Служба безпеки України перехопила телефонні розмови, в яких окупанти підтверджують, що трагедія в Оленівці була спланована російською стороною. Як зазначає СБУ, судячи з розмов бойовиків, росіяни влаштували вибух у бараку виправної колонії в Оленівці з використанням заздалегідь закладеної у приміщенні вибухівки.
Водночас Генштаб МО України повідомив, що російські окупанти не мали наміру обмінювати полонених в Оленівці й умисно стратили їх, щоб приховати тортури та умови утримування, адже перед організацією вибуху росіяни системно катували полонених українських захисників. Звинувачення України в причетності до обстрілу колонії є відвертою брехнею та провокацією, відповідальність за яку несе росія, стверджує Генеральний штаб ЗСУ.

Що відбувається через два роки після трагедії?
Отже, масове вбивство українських військовополонених в Оленівці стало черговим злочином кремля проти людяності, порушенням правил ведення війни й поводження з військовополоненими, і водночас проявом страху перед беззбройними українськими оборонцями.
Втім, хоча й вітчизняні, й закордонні експерти спростували звинувачення росією Збройних Сил України в обстрілі Оленівки реактивною системою залпового вогню HIMARS і довели, що страту організували самі росіяни, третій рік поспіль цей злочин залишається непокараним. росія досі заперечує причетність до теракту і не допускає в Оленівку ані українських чи міжнародних слідчих, ані місію Червоного Хреста чи ООН, послідовно приховуючи обставини цього злочину й перекладаючи провину на Україну.
Україна на всіх міжнародних майданчиках розповідає світу про цю трагедію і вимагає, щоб або місія ООН якнайшвидше відновила свою роботу, або була створена нова місія задля ретельного розслідування теракту в Оленівці. «Українська Гельсінська спілка з прав людини», ГО «Спільнота Оленівки», «Регіональний центр прав людини» та «Медійна ініціатива за права людини» добиваються притягнення російської федерації до кримінальної відповідальності за теракт в Оленівці у Міжнародному кримінальному суді. Як зазначив Верховний комісар Організації з прав людини Фолькер Тюрк, члени сімей загиблих в Оленівці військовополонених «заслуговують на те, щоб правда була відома, а винні в порушеннях міжнародного права були притягнуті до відповідальності». Ба більше, родини досі не мають жодної інформації про тих, хто вижив під час російського теракту, а більшість військових, яким вдалося його пережити, все ще залишаються у російському полоні.
Підсумовуючи, слід зазначити, що цей злочин не має терміну давності, і кожен винний у загибелі українських захисників в Оленівці повинен понести і понесе найсуворішу відповідальність.

Джерело