6 серпня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, з нагоди 35-ліття виходу УГКЦ з підпілля відвідав парафію св. Миколая Чудотворця у м. Старий Самбір, де у місцевому храмі відслужив Архиєрейську Літургію. Єпископу співслужив о. Михайло Николин (декан Сатросамбірський) та священники Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Святу Літургію возвеличив спів хору “Дзвони старого міста” (кер. Надія Копач).

Під час проповіді владика Ярослав пояснив вірним духовне та богословське значення події Преображення (див. повний текст проповіді). Єпископ зазначив, що Ісус, бажаючи скріпити віру Своїх учнів, прагнув явити їм Свою славу, яку Він мав у Небесного Отця перед сотворенням світу, ту славу, яка належала Йому як Синові Божому, одноістотному з Отцем і Святим Духом. “Цю безмірну славу Сина Божого ми виразно добачаємо впродовж усього земного життя Ісуса Христа”, – зазначив проповідник. Пояснюючи присутність трьох учнів на горі Преображення, єпископ навів слова святого Йоана Дамаскина, який говорить, що Ісус Христос узяв саме цих трьох, а не інших апостолів, тому що Петро, який прилюдно визнав Христове Божество, мав почути потвердження цього визнання й від Небесного Отця; Яків мав стати першим єпископом Єрусалима й першим з апостолів віддати життя за Христа; Йоан був улюбленим учнем Ісуса.

Відтак владика Ярослав зазначив, що Преображення Господнє має також глибокий богословський задум: “Воно вказує на життя вічне, яке перебуває поза нашим історичним і циклічним часом”. На Таворі заговорив апостол Петро й каже до Ісуса: «Учителю, добре нам тут бути! Зробімо ж три намети: тобі один, Мойсеєві один та Іллі один» (пор. Мр. 9, 5). Проповідник зауважив, що слова апостола Петра вказують на Царство Боже, яке на мить прийшло в силі на землю. “Апостол Петро прагнув утримати його, але воно цьому світові не належить, тому й зникло, хоча й було в ньому. Тільки у славному Зновупришесті Господньому Царство Боже запанує та існуватиме вічно. На Таворі ж його чудесне видіння було тимчасове”, – пояснив проповідник.

Далі єпископ зауважив, що Євангеліє розповідає про те, як під час Преображення Христа учні впали обличчям до землі й вельми злякались. Тоді Ісус підійшов, доторкнувся до них і каже: «Устаньте, не страхайтеся!» (Мт. 17, 7). “Дотик Бога усуває з людського серця збентеження і страх та вливає в нього силу й відвагу. Божий дотик позбавляє людське життя стагнації, інертності й пасивності”, – ствердив проповідник.

Наприкінці проповіді владика Ярослав зазначив, що 2024-й рік є насправді знаменний для нас, оскільки спогадуємо 35-ту річницю виходу нашої Церкви з підпілля та переслідування її безбожним комуністичним режимом, яке тривало понад 40 років. Наприкінці ХХ ст. Божою силою світло в темряві засяяло й опромінило душі та обличчя тих, хто довіряв Богові й очікував на Його святу відповідь. “Сьогодні, дорогі молільники, є добра нагода подумки повернутися в останнє десятиліття ХХ ст., коли Господь, багатий на милосердя, споглянувши на молитви, мучеництво та ісповідництво своїх вірних синів і дочок, дарував свободу Українській Греко-Католицькій Церкві та самостійність нашому народові – соборну Українську Державу”, – сказав єпископ.

Наприкінці богослужіння відбулося освячення соборового хреста, національного прапора України, відновленого феретрона (100-літню реліквію оновив реставратор Максим Чорний). Опісля відбулося освячення відреставрованої каплиці св.Миколая. Вона була побудована у 1849 році на місці старої церкви. Відновлення тривало 6 років. Над мозаїчними іконами працювали Ростислав Студницький і Андрій Коваль.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії за повідомленням Степана Павлішака

ФОТОРЕПОРТАЖ

 

 

Джерело