Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського в день свята Усікновення чесної голови святого Івана Хрестителя, 29 серпня 2024 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Слава Ісусу Христу Дорогі брати і сестри!

Божий стиль не такий самий, як людський, бо Бог торжествує у смиренні, про що свідчить смерть найбільшого з пророків, Івана Хрестителя. Він приготував шлях для Христа, та проповіддю і хрещенням покаяння підготував людей до приходу Месії, щоб вкінці відійти вбік. Найвидатніший з пророків, що на зламі Старого і Нового Завітів став в обороні Божої правди, святий і праведний чоловік, закінчує тим, що його страчують у темряві тюремної камери і на самоті. Світильник Світла був засуджений ненавистю мстивої цариці і боягузтвом підлеглого їй царя. І все ж, так Бог перемагає.

Іван Хреститель – є найбільшим серед народжених жінками. Про це говорить канонізаційна формула, яку виголосив сам Спаситель. І цей найбільший зі святих чоловік, вкінці опинився у в’язниці де йому відтяли голову. Останнє речення розповіді про нього звучить майже смиренно: Коли учні Івана почули про це, вони прийшли, взяли його тіло і поховали його в гробниці. Так безвісно закінчив життя останній з пророків – єдиний, кому було поручено об’явити надію Ізраїля, стати у пустелі голосом Слова і хрестити натовпи в ім’я Того, хто приходить.

В’язниця стала вираженням страждання і внутрішньої самотності цієї людини… Перед тим учні Івана прийшли до нього та кажуть: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану і що про нього ти свідчив, – он він христить, та й усі до нього йдуть». А Іван відповів: «Я не Христос, лише послано мене поперед нього… Йому треба рости, мені ж маліти». Іван сповнив своє послання, і тепер Христос має рости, а він маліти – але маліти так: душею, тілом, у всьому…

Маліти – таким було життя святого Івана Предтечі. Він був великою людиною, яка не шукала власної слави, а слави Божої, і яка закінчила дуже прозаїчно та в анонімності. Однак таким чином він підготував шлях для Ісуса, який зрештою помер так само – самотній, у муках і покинутий своїми учнями.

Іван Хреститель знав, що йому доведеться упокоритися від самого початку, коли він об’явив Ісуса на Йордані. Він був Предтечею і вісником Ісуса, тому проголошував Месію народу і показав його першим учням. А потім, світло Хрестителя поволі згасало, аж до темряви тієї тюремної камери, де він був обезголовлений на самоті. Чому так сталося? Непросто розповідати про життя мучеників. Мучеництво – це служіння, таїнство, винятковий і великий дар життя, наприкінці якого настає насильницький кінець через людську злобу, яка призводить до смерті невинної людини, але робить її найвірогіднішим свідком Правди.

Але власне ці трагічні історії є історіями, в яких Бог перемагає. Стиль Бога не такий, як стиль людини, і багато чого залишається в таємниці Бого-людського спілкування. Тому, щоб збагнути цю таємницю, просімо в Господа ласку смирення та благодать створити простір у нашому житті, де Ісус буде рости, а ми будем маліти, щоб вкінці Бог ставав усім в усьому. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський

Джерело