Важливим етапом у розвитку інституту викривання в Україні став запуск Єдиного порталу повідомлень викривачів (далі – Портал) у вересні 2023 року. За допомогою цього ресурсу громадяни можуть конфіденційно та анонімно повідомити про можливі факти корупції, які їм вдалось зафіксувати. Він є уніфікованим інструментом, до якого мають підключитися всі державні організації в Україні та інші юридичні особи публічного права. 

Паралельно з активним підключенням до Порталу державні інституції дедалі частіше створюють власні канали повідомлень про корупцію. Наприклад, чат-боти, окремі портали та інші альтернативні ресурси. Чи можуть вони бути надійною альтернативою для викривачів і у чому їхня суттєва відмінність від Порталу?

Закон України «Про запобігання корупції» визначає три канали повідомлень про корупційні, пов’язані з корупцією правопорушення й інші порушення цього Закону: внутрішні, регулярні й зовнішні. 

До внутрішніх каналів належать Портал та спеціальна телефонна лінія. Вони передбачають можливість захищеного повідомлення всередині організацій, у яких викривач працює, проходить службу, навчання або на замовлення яких виконує роботу, насамперед шляхом інформування керівника такої організації або уповноваженого з питань запобігання корупції. 

Інші альтернативні канали всередині організацій є їхніми добровільними проєктами, наявність яких дозволяє бути відкритішими, але водночас вільними в поводженні з отриманою через такі сервіси інформацією, оскільки закон не регулює порядок роботи подібних інструментів та не гарантує викривачам захист щодо їх конфіденційності та анонімності. Окрім того, їх створення вимагає залучення додаткових ресурсів, у той час, коли вже функціонує уніфікований інструмент (Портал), який економить бюджет всіх інституцій та організацій на розробку власного окремого механізму.

Питання опрацювання повідомлення з чат-ботів та інших подібних ресурсів  залишається на розсуд посадовців, які запроваджують такі інструменти у своїх організаціях. Не існує жодної гарантії, що воно буде внесено до Порталу, зареєстроване та розглянуте належним чином, не кажучи вже про гарантії безпеки для самого викривача. Подібні ресурси без належного внутрішнього врегулювання нівелюють відповідальність суб’єкта владних повноважень за роботу із повідомленнями про корупцію. 

Скориставшись альтернативним способом повідомлення, заявник не завжди матиме змогу підтвердити навіть факт його здійснення, оскільки облік та зберігання такої інформації не передбачено законом, тому усі повідомлення можуть видалятися протягом певного періоду.

Альтернативні канали всередині організацій можуть бути доцільними й ефективними для різних форм додаткової комунікації у сфері протидії корупції. Зокрема, консультаційного та інформаційно-просвітницького характеру. Тобто вони можуть бути дієвим допоміжним ресурсом, але не здатні замінити внутрішні канали, визначені законодавством. Ототожнення каналів повідомлень чи підміна альтернативними ресурсами каналів, визначених законодавством, є неприпустимою. 

Зауважимо також, що викривач може обрати будь-який зручний для нього спосіб повідомлення про можливе корупційне чи пов’язане з корупцією правопорушення. Але отримати відповідний статус і право на захист він зможе тільки у разі, якщо його повідомлення відповідатиме вимогам законодавства.

 

Джерело