Коли ми ставимо Бога на перше місце, тоді віра для нас не є обов’язком і тягарем, а стає привілеєм зустрічі з Господом. На цьому наголосив єпископ-помічник Київської архиєпархії владика Андрій Хім’як під час проповіді в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в 14-ту неділю після Зіслання Святого Духа.

Роздумуючи над притчею про весільний бенкет (Мт. 22, 1–14), владика Андрій наголосив, що вона ілюструє дві важливі дійсності: підготовку Царя, який із великою любов’ю запрошує гостей на свято, і реакцію самих гостей, які мають усвідомлено прийти до радості.

«Царство Боже уявлялося як щось, де буде наповнено всім, що потрібне для людини», — зазначив єпископ. Він звернув увагу на те, що Бог запрошує всіх нас на це весілля, але при цьому закцентував на важливості нашої відповіді.

«Христос говорить про те, що Бог першим полюбив нас, раніше за всіх. Він полюбив світ, полюбив своїх людей, зокрема вибраний народ, який супроводжував до часу приходу свого Сина у світ, — наголосив проповідник. — І у відповідь Господь просить у нас лише одного — щоб гості прийшли до Нього з радістю».

За словами владики Андрія, «Бог, який сотворив людину, даючи їй свободу від початку, не хоче насильно завести до Царства Небесного. Він хоче, щоб ми з любові до Нього обрали це Царство Небесне, обрали спосіб буття з Ним».

Однак, зауважив проповідник, наша віра в Господа має бути не обов’язком, а привілеєм. Кожен християнин має не лише безкоштовний квиток на зустріч із Богом, а й великий привілей отримати Божі ласки та милосердя.

«Ми маємо так багато планів на кожен день нашого життя. І якщо ставимо нашу віру в Бога, ставимо наш прихід до храму чи нашу молитву в чергу обов’язків, то ця зустріч із Богом для нас буде щоразу тягарем», — застеріг владика.

Окрім цього, він також звернув увагу на важливість стану нашої душі: «Чи наше серце відкрите для Господа? Чи наше серце готове прийняти Його у своє життя? Чи в нашому житті ми готові сказати, що Бог є для нас на першому місці?».

На завершення проповіді єпископ закликав вірних до глибокої рефлексії над своїм духовним життям: «Тому сьогодні, стоячи тут, у храмі перед Божим престолом, запитаймо себе: Як я відповідаю на це Боже запрошення на весільного бенкету? Чи я маю завжди час на Бога? Чи справді зустріч з Богом для мене є привілеєм?».

Департамент інформації УГКЦ

 

Джерело