У понеділок, 7 жовтня, у Львові розпочався 17-й Екуменічний соціальний тиждень. Організатором заходу є Інститут екуменічних студій Українського католицького університету. Учасники дискусій обговорюють роль спільнот у процесах відновлення країни після війни, зцілення суспільства та трансформації етичних цінностей.

«Цьогорічна тема Екуменічного соціального тижня – це ще одна нагода поділитися досвідом стійкості спільнот, які пережили окупацію; почути з перших уст про бомбардування росіянами наших міст і сіл; дізнатися, як живуть релігійні спільноти на тимчасово окупованих агресором територіях, і спільно пережити емоційні свідчення полонених військових і священників. Це також нагода шукати відповіді на радикальні питання, виклики й загрози для сучасного суспільства.

Тож будьте сміливими у своїх дискусіях, аналізуйте та визначайте основні ризики стійкості й згуртованості спільнот, розпочніть процес обговорення моделей сталого миру та створення шляхів повоєнного відновлення християнської України, зверніть увагу на суспільну та соціальну адаптацію військових ветеранів, поговоріть про вимушену міграцію та її вплив на українські спільноти в діаспорі, дізнайтеся, як наша християнська віра дає не лише духовну допомогу, а й силу вистояти і побудувати кращу країну, спільний дім, у якому кожну людину будуть по-справжньому поважати в її онтологічній гідності», – зі слів привітання Блаженнішого Патріарха Святослава, Глави й Отця УГКЦ.

У перший день форуму відбулася міжнародна панельна дискусія на тему “Стійкість спільнот: шлях до зцілення та відновлення країни”. Модератором заходу був доктор Тарас Добко, ректор УКУ. Він підкреслив важливість цієї події для університету, міста та країни в цілому. Він також наголосив на значенні стійкості для українського суспільства:

“Стійкість – це здатність успішно впоратись з речами, з якими ми стикаємось. Особиста стійкість залежить від колективних рішень. Українці зробили колективний вибір бути, існувати як держава”. За словами Тараса Добка, “цінності і принципи – є ключовими джерелами стійкості, які дозволяють вистояти у часи випробувань”.

Євген Глібовицький, директор Інституту фронтиру, відзначив важливість оновленої етики для опору, трансформації та відбудови. У своїй промові він також поділився спостереженнями та роздумами про стійкість України як системи інститутів.

“Виклики рухаються з такою швидкістю, що краще заздалегідь розуміти, які саме з них нас очікують, аби бути до них готовими. І я почну з важких питань, які стосуються того, як Україна функціонує як система інститутів. Як система правил, процедур та організацій, що контролюють дотримання цих правил і процедур. Це, мабуть, одна з найскладніших тем, яку ми можемо обговорювати щодо наших інституцій, адже саме в цій сфері Україна виразно відстає. Система інститутів зберігає свою колоніальну природу. Це піднімає більш широке питання: яка саме християнська етика практикується в Україні? Мова не про зміст предмету християнської етики, який викладається дітям, що більше нагадує катехизм, ніж обговорення того, як ми взаємодіємо одне з одним у спільноті. Питання в тому, з якими цінностями ми працюємо і які соціальні вчення має сучасне українське православ’я, яке лише вчора вийшло з-під тоталітарного чобота російської держави”, — сказав він.

Йосиф Зісельс, виконавчий співпрезидент Ваад України та виконавчий віцепрезидент Конгресу національних громад України, розмірковував над релігійним аспектом цивілізаційної ідентичності. Він зауважив, що немає єдиної ідентичності, яка була б притаманна усьому українському суспільству:

“Чи є у нас одна ідентичність у всього українського суспільства? Звісно, що ні. Деякі політики намагаються створити протилежні ідентичності, але нехай це залишиться на їхній совісті – ми ж говоримо про нас, про наше спілкування. Основний аспект нашої ідентичності полягає в тому, що єдиної ідентичності не існує.

Існують ідентичності різних спільнот, різних кластерів. Це важливо розуміти. Не тому, що наше суспільство розколоте. Україна ніколи не мала єдиної ідентичності, ні в середні віки, ні в сучасні часи. Лише протягом останніх 33 років ми крокуємо до формування спільної ідентичності”, – зауважив Йосиф Зісельс.

Отець доктор Андрій Зелінський, ТІ, голова наглядової ради Українського ветеранського фонду та військовий капелан УГКЦ, поділився своїми думками про Збройні Сили України як школу життя. Він також окреслив ключові параметри, які формують спільноту:

“Спільнота для мене ґрунтується на чотирьох важливих показниках. Перше – це спільний словник, друге – спільний досвід, і, що найважливіше, це місія та цінності. Отже, спільнота складається з місії, цінностей, досвіду і спільного словника. Ще один важливий компонент, який часто ігнорують у формальних дискусіях про спільноти, – це емпатія. Має бути емоційний зв’язок, який об’єднує все це в єдину соціальну реальність. Коли ми говоримо про місію, то в контексті Збройних сил вона сьогодні дуже чітка і зрозуміла. Усі виклики, з якими українське військо стикається сьогодні, не обмежуються лише боротьбою з противником, але й стосуються інституційних проблем, які вже були згадані. Місія, без сумніву, відома всім – усі знають, навіщо вони тут. Поруч із місією стоять цінності. Цінності важливі, і, звичайно, можна дискутувати про різні їхні визначення. Але коли ми говоримо про різні види військ, різні покоління, які сьогодні зустрічаються в українських окопах, цінності об’єднують їх у спільну боротьбу”, – наголосив він.

Роздумами про важливість соціальної згуртованості та думками щодо переслідування релігійних спільнот на окупованих територіях поділилась доктор Кетрін Воннер, професор історії, антропології та релігієзнавства Університету штату Пенсильванія.

“Репресивні заходи застосовуються проти всіх релігійних організацій, окрім Російської православної церкви. Це також було згадано в постанові синоду Російської православної церкви, де вони пропонують заборонити своїм прихожанам брати участь у спільних заходах з представниками інших релігійних організацій. Це також означає, що вони намагаються обмежити будь-які можливості для екуменічного співробітництва і будь-яких проєктів діалогу, які могли б об’єднати православних із представниками інших релігійних традицій”, – зазначила Кетрін.

Як вона наголосила, це породжує щонайменше дві проблеми. По-перше, такі репресивні заходи на окупованих територіях та обмеження ініціатив всередині самої Росії є загрозою для демократії та демократичних реформ. По-друге, такі тактики, що обмежують релігійні організації, нагадують будинок, який стоїть на одній колоні. Замість того, щоб враховувати різні погляди, які могли б принести багато користі, у Росії та на окупованих територіях витрачають надто багато енергії на те, щоб змусити замовкнути всі інші голоси. Репресії проти релігійних меншин — це, по суті, рецепт створення нестійкої громади та влади, яка не поважає і тільки вселяє страх.

Повний запис розмови можна переглянути на YouTube-каналі Інституту екуменічних студій УКУ.

Панельна дискусія стала початком чотириденного Екуменічного соціального тижня, що має на меті створити платформу для діалогу та пошуку спільних рішень для відбудови країни та зцілення суспільства. Учасники обговорять теми реінтеграції громад та ветеранів, переслідування релігійних спільнот на тимчасово окупованих територіях та інші актуальні виклики, з якими стикається українське суспільство у цей непростий час.

Організаторами форуму є Інститут екуменічних студій (ІЕС) УКУ, Український католицький університет (УКУ УГКЦ), Фонд Конрада Аденауера в Україні (ФКА) та Євангелічна церква Німеччини (EKD).

Джерело